Наприкінці січня у Запоріжжі, на одній зі стін комбінату Запоріжсталь, з’явився новий стінопис, ще одна робота відомого українського мураліста Сашка Корбана.
На ній – вісім портретів видатних запорізьких діячів громади, культури, спорту, архітектури, науки, об’єднаних любов’ю до своєї справи та Запоріжжя, якому вони присвятили частину свого життя. Створено стінопис у межах спільного проєкту Запоріжсталі та Сашка Корбана «Кожен з нас — герой. Кожен — частина новітньої історії.
Хто ж вони, герої цього муралу? Ділимося з вами цими цікавими фактами з історії запоріжців, що своєю працею, наполегливістю та невимовною любов'ю до рідного краю розвивали Запоріжжя та прославляли його.
Перший олімпійський чемпіон-запоріжець
Життя в боротьбі – цей вираз для Якова Пункіна став буквально доленосним. Легендарний запорізький спортсмен прославляв місто, пережив війну і виклики долі. Але продовжував свій шлях, як і всі українці сьогодні продовжують свій власний, що веде до Перемоги.
З 14 років хлопець займався боротьбою, і вже за 5 років здобув першу велику перемогу у спорті – 1940 року першим серед запорізьких борців стає чемпіоном України.
Влітку 1941 року замість спортивних снарядів Яків вже тримав у руках зброю. Згодом потрапивши до німецького полону, спортсмен провів у концтаборах 4 роки. Тоді ніхто не міг подумати, що всього за 7 років після звільнення Пункін виграє борцівський турнір на Олімпійських іграх.
На Олімпіаді Яків Пункін змагався як спортсмен спортклубу Запоріжсталі «Металург» - і тут же багато років працював тренером.
Головний архітектор Запоріжжя
Сергій Василевський стояв біля витоків створення чи не всіх найбільш впізнаваних споруд міста.
Музей запорозького козацтва на Хортиці, Металургійний технікум, Палац культури «Дніпроспецсталь», Запорізький цирк і навіть кілька цілих житлових районів Запоріжжя зводили під його керівництвом.
Уродженець Сумщини народився у бентежний рік жовтневої революції. Тоді батьки майбутнього видатного архітектора не знали, що на долю сина випаде війна.
Проте вона не відібрала у Сергія волі до життя та розвитку – у 1947 році він завершив Харківський інженерно-будівельний інститут. Звідси і почався професійний шлях Сергія, логічним піком якого стане посада головного архітектора Запоріжжя.
Попри складний час, у який довелося народитися і жити цій людині, він йшов до мети. Війна не зробила його слабшим, а дала сили, як запоріжсталівцям, які за прикладом попередників підтримують рідне місто.
Український театральний режисер та актор
Життя в театрі і театр у житті – так починається біографія відомого українського театрального режисера і актора Володимира Магара. Великий майстер сцени народився на перетині століть – у 1900 році. Його історія успіху почалася у рідному селі на Кіровоградщині – там він створив самодіяльний драмгурток, де і отримав перший режисерський досвід.
Згодом вже 30-річний режисер став студентом Київського інституту. А у 1936-1965 роки артист очолював Запорізький обласний український музично-драматичний театр, який сьогодні по праву носить його ім’я.
Міський голова Олександрівська
Як спадковий дворянин польського походження залишив відбиток в історії України? Своєю працею, вірою, наполегливістю і професіоналізмом. Усі ці якості зібрав у собі на посту міського голови Олександрівська (сучасне Запоріжжя) Фелікс Мовчановський. Цю посаду він обіймав понад 10 років на початку ХХ століття. Майбутній мер міста народився у Харкові, а до Запоріжжя переїхав у середині 1870-х років і одразу прикипів до нього душею і серцем. Тут окрім громадської роботи, він активно займався благоустроєм і благодійністю.
Завдяки наполегливості діяча у місті з’явиться перша міська електростанція, водогін, будуть засновані нові навчальні заклади. Та перша і унікальна школа-хутір для глухонімих з виробничою базою.
Перший історик Запоріжжя
Член-кореспондент Академії наук, перший запорізький історик, етнограф, фольклорист та організатор музейної та архівної справи Яків Новицький народився в селі Аули на Катеринославщині. І почуті у рідному селищі розповіді старожилів про запорозьку давнину визначили його долю. Фольклорист усе життя збирав історію рідної місцини і досліджував запорозьку культурну спадщину. На якийсь час Яків Новицький навіть був усунутий від учителювання тодішньою владою – «за поширення в народі українофільських традицій».
Так за свою любов до батьківщини Яків Новицький назавжди залишився в історії. На честь історика у Запоріжжі названо вулицю.
Міністр фінансів Української Народної Республіки
Демократичні ідеї та любов до української мови були вічними супутниками останнього міністра фінансів Української Народної Республіки. Політична боротьба не дозволила Павлу Чижевському побудувати кар’єру науковця в молодому віці, за власні принципи діяч провів рік у київській в’язниці, а згодом побував у засланні.
Тож після заслання молодий Павло повернувся до Запоріжжя до батьків, але і тут не полишив своєї діяльності – працював секретарем міської управи, проте був звільнений за те, що став на захист єврейського населення у 1905 році під час чорносотенних погромів.
Попри неспокійне громадське життя, Павло Чижевський не припиняв популяризувати українську мову та історичні праці про Україну, і опікуватися розвитком Запоріжжя у різних напрямках. Згодом у Полтаві він стане засновником та рушієм діяльності Українського клубу, який назвуть «Вогнищем українського життя».
Педагог і просвітник
Складне дитинство, втрата матері і батька, постійні переїзди, а згодом – бездоганна освіченість і дисципліна. Таким був початок життєвого шляху Миколи Корфа, педагога і просвітника, організатора народної освіти в Олександрівському повіті.
Попри непросте дитинство, маленький Микола зумів ввібрати у себе все світле і добре, що встигли дати йому батьки, няня, тітка та викладачі. Після отримання освіти Микола проміняв кар’єру у москві на повернення до рідної України, до якої завжди тяжів.
Тут педагог і просвітник одружився і почав займатися господарством, не полишаючи громадської діяльності. Микола Корф став організатором народної освіти у Запоріжжі середини ХІХ століття, відкрив понад 40 початкових шкіл у селах тодішньої Катеринославщини, і виступав за навчання українських дітей рідною мовою.
Засновник національної наукової школи історії Південної України
Серед усіх українських діячів, зображених на стінописі Сашка Корбана, Анатолій Бойко є найближчим до нас у часовому розрізі. Своє життя чоловік присвятив науці – працював викладачем історичного факультету, очолював кафедру джерелознавства, історіографії та спеціальних дисциплін.
Уродженець Запоріжжя протягом життя заслужено отримав статус одного з найвизначніших вчених-археографів становлення Незалежності. Серед наукових робіт Анатолія – Історія рідного краю (Запорізька область) XVIII-XX ст., та багато інших присвячених історії Південної України.
Анатолій Бойко – приклад наполегливості і старанності, послідовності і вірності своїй улюбленій справі. Науковець заснував національну наукову школу історії Південної України, і став співзасновником та головою правління Запорізького наукового товариства ім. Якова Новицького.
Що не кажіть, але все ж таки з роками хоч світ навколо нас стрімко змінюється, щось залишається незмінним. Українці – вільний та сильний народ, і у кожному столітті можна знайти сотні постатей, які варті того, аби пам’ять про них зберігалася віками. Сьогодні серед сучасних творців майбутнього – запоріжсталівці, які не тільки роблять внесок у боротьбу, відновлення країни, але і пам’ятають тих, хто стояв біля витоків нашої ідентичності.
Нагадаємо, що окрім цих видатних постатей на Запоріжсталі зображений й Богдан Хмельницький. Його портрет Сашко Корбан намалював на одній зі стін комбінату у грудні. Цей мурал став першим з серії об’єктів стріт-арту в межах проєкту «Кожен з нас – герой! Кожен – частина новітньої історії».
