– Олено, чому з дипломом вчителя української та англійської ви прийшли працювати на гірничо-збагачувальний комбінат?

– У своєму житті я вже впевнилася, що випадковості зовсім не випадкові. Я саме обирала школу, в якій мала працювати, як мене запросили стати кореспондентом на ІнГЗК. Це було несподівано, адже ніхто з моєї родини не був пов’язаний із промисловими підприємствами. Навпаки, найближчі мої родичі – вчителі. Але я вирішила ризикнути й не пошкодувала.

– Коли ви уперше замислились про можливу зміну професії?

– Я тоді проходила стажування у відділі внутрішніх комунікацій. Уже дізналася, що окрім кар’єру, де видобувають руду, є ще й дробильна та рудозбагачувальні фабрики, потроху запам’ятовувала назви основного технологічного обладнання, розбиралася у процесах. І ось за редакційним завданням уперше в житті потрапила до Інгулецького кар’єру. Мене вразили його масштаби, горизонти, велетенська техніка. Тоді я вперше подумала про те, що навіть не розглядала гірництво, як майбутню професію. Вважала цей фах суто чоловічим. Але те, що було нецікавим на перший погляд, виявилось надзвичайно захопливим. Після того я стала пильніше придивлятися до роботи гірників і замислилася про навчання.

– Чому обрали навчання в Метінвест Політехніці?

– Про створення вишу майбутнього в Маріуполі я добре знала, бо ми писали про це в газеті. Я розуміла, що там будуть вчити й гірників. А коли оголосили набір до магістратури, вже зовсім не вагалася. І хоча мені, здавалося б, логічніше було здобути освіту менеджера з адміністрування, я свідомо пішла вивчати технології відкритої розробки родовищ. З першої лекції стало зрозуміло, що навчання в МІП буде відрізнятися від класичної вишівської системи. Тут більш сучасна форма подання теорії, яку хочеться вивчати.

– Які ваші враження після перших місяців навчання?

– Після оглядово-вступних лекцій ми почали знайомитися зі спеціалізованими дисциплінами. У цьому семестрі наша група вивчатиме сучасні процеси та обладнання відкритої розробки корисних копалин, методологію й організацію досліджень за операційною ефективністю, геологію надр і надрокористування, прикладне програмне забезпечення в гірництві, екологічний інжиніринг, інноваційні й ресурсоощадні технології, професійне та ділове спілкування англійською. Мені все це дуже цікаво. Також виявилося, що переважна більшість у нашій групі – це працівники ІнГЗК. Найстаршому одногрупнику 51 рік. Тож тим, хто думає, що освіта в Метінвест Політехніці лише для молоді, слід замислитися і наступного року приєднатися до вишівської спільноти.