Олександра ГУБІНА, чоловік – Євген Губін, електрослюсар підземний дільниці КТ-1 ШУ «Покровське»:
– Ми побачили повідомлення про евакуацію у чаті МПУ. Порадилися з чоловіком та вирішили скористатися цією можливістю, бо у Покровську залишатися з дітьми вже було небезпечно. Кам'янське розташоване не дуже далеко і тато може навіщати нас в евакуації. Ми поїхали разом з донькою Софією, яка навчається у другому класі, та моєю мамою.
Дуже зручно, що компанія надала автобус для евакуації, який довіз нас прямо до табору «Лісова казка». Для родин працівників виділено окремий двоповерховий корпус. У кімнаті наша родина поки що мешкає окремо. Але згодом, якщо охочих поїхати у безпечне місце побільшає, з’являться сусіди. Мене це не лякає, бо живемо ми тут безоплатно і треба якось миритись. Всім зараз важко.
В корпусі є все необхідне – холодильники, пральні машинки. Душ та туалет загального користування на поверсі. Окремо розташована кухня та їдальня. Тут ми самі готуємо їжу. Пічок вистачає на всіх. Також у кожної родини є свій окремий стіл. Ми вже адаптувалися на новому місці. Спочатку трохи переживали, чи буде тут можливість для навчання дітей, як ми будемо купувати продукти, бо табір далеко від міста.
Але компанія попіклувалась про все. Раз на тиждень до Кам'янського їздить безкоштовний автобус. Ми можемо поїхати до супермаркету та придбати все необхідне. Також двічі на тиждень сюди приїздить пересувний магазин, де є різноманітні товари. А чого немає можна замовити на наступний раз. Місцеві мешканці привозять свіжі овочі, молочну продукцію.
Софія навчається у дитячій кімнаті, яку облаштували столами та стільцями. Нашу родину тут все влаштовує, адже зараз знайти житло в оренду за адекватну ціну практично неможливо. А в таборі ми можемо жити хоч до кінця війни.