Генеральний директор Групи Метінвест Юрій Риженков дав інтерв’ю міжнародному телеканалу Bloomberg Television, світовому лідеру ділової інформації та новин. Він розповів про наслідки для компанії нещодавніх атак росіян, вплив війни на виробництво та ринки збуту, а також поділився ринковими оцінками та планами щодо зеленої трансформації компанії.
– За останні кілька днів Україна, особливо її енергетична інфраструктура, зазнала значних атак. Як це вплинуло на вашу роботу?
– Так, інфраструктура країни зазнає атак із кінця весни цього року, й ми вже покладаємося на імпорт електроенергії та на власну генерацію для роботи наших активів. На жаль, атака, яка сталася в понеділок, спричинила перебої в нашій роботі. Але більшість великих промислових компаній уже мають план «Б» або план «В» для роботи під час таких атак. Наприклад, у Метінвесту є власна генерація, яка дає нам змогу уникнути будь-яких технологічних катастроф у разі відключення електроенергії. І ми можемо або виводити підприємства в простій, або чекати, поки постачання електроенергії відновиться. Але загалом в Україні зараз дуже ненадійне електропостачання.
– Скільки сталі ви виробляєте проти довоєнного періоду?
– До повномасштабної війни Метінвест виробляв близько 14 млн тонн сталі. Зараз – близько 5,5-6 млн тонн.
– Отже, це приблизно половина від колишніх обсягів. Де вона реалізовується? Для чого використовується?
– Переважно сталь ми постачаємо українським споживачам. Україна все ще має досить розвинену машинобудівну галузь, а також будівництво. Крім того, значні обсяги сталі експортуємо європейським споживачам. Це здебільшого Середземноморський регіон і Східна Європа – Польща, Словаччина, Румунія та Болгарія.
– Якби ми стали свідками мирної угоди, як швидко ви змогли б повернутися до довоєнних обсягів виробництва?
– Це практично неможливо, тому що ці 14 млн тонн містять виробництво двох великих металургійних комбінатів у Маріуполі – «Азовсталі» та ММК ім. Ілліча. Вони зруйновані, й наразі про їх відновлення не йдеться. Ми розглядатимемо можливість будівництва нових заводів з виробництва зеленої сталі або металургійних заводів з випуску декарбонізованої сталі. Це майбутнє української металургійної промисловості. До речі, зараз ми працюємо над будівництвом такого заводу в Італії. Цей пілотний проєкт, який ми реалізовуватимемо в партнерстві з компанією Danieli, стане основою для масштабування, коли розпочнеться відновлення України та будівництво нових потужностей.
– Скільки для цього знадобиться сталі? Зараз ви говорите про експорт, але чи знадобиться країні більше сталі, ніж вона може виробити зараз?
– Зараз в Україні дуже низьке споживання сталі: близько 100 кг на людину на рік. Якщо ми говоримо про Східну Європу, то там споживання сталі коливається в межах 300-500 кг на людину на рік. Тобто Україна може збільшити споживання сталі приблизно в 3-5 разів. До того ж навіть зараз Україна експортує близько 80% виробленої сталі. Отже, обсягів, які Україна виробляє зараз, буде достатньо для задоволення внутрішнього попиту, навіть якщо країна досягне світових орієнтирів.
– Ці обсяги передбачають відновлення та будівництво інфраструктури, яка потрібна Україні?
– Так, вони охоплюють усе це. Якщо ми подивимося на найбільших споживачів сталі у світі, таких як Південна Корея і деякі європейські країни, зокрема Чехія, то вони мають розвинене машинобудування, приладобудування та будівельну галузь. Україна може допомогти усім цим країнам. І так, вона матиме достатньо сталі навіть за нинішніх обсягів, щоб підтримувати такі галузі.
– На вашу думку, що відбувається зі світовими цінами на сталь? Ціни на залізну руду різко впали. Китай має надлишкові виробничі потужності. Ми досягли нижньої межі чи ціни знижуватимуться далі?
– Це природна циклічність металургійної промисловості, що існує з моменту її становлення кілька сотень років тому. Циклічні коливання характерні для галузі. Ми бачимо, що багато виробників, особливо в Китаї, уже виготовляють і продають продукцію нижче від собівартості. А це означає, що ми досить близько до дна циклу. Але в металургійній промисловості може статися що завгодно. Ми стали свідками дуже вдалого 2021 року, але в минулому в металургії були й дуже складні роки. Сподіваюся, ми перебуваємо в нижній точці циклу й готові вийти з неї.
– Чи маєте ви намір збільшувати обсяги виробництва в Україні, на італійському заводі чи десь іще? Чи розглядаєте нові партнерства та придбання активів у майбутньому?
– Метінвест має досить гарну ресурсну базу в Кривому Розі, яку можна покращити, щоб забезпечити виробництво зеленої сталі в Європі. Ми є джерелом найбільших обсягів чистої сировини для виробництва зеленої сталі на європейському континенті. Тож наша стратегія полягає в тому, щоб розвивати виробництво зеленої сталі в Україні. Звісно, що ми маємо дочекатися, поки воєнні ризики значно зменшаться, щоб ми могли робити значні інвестиції в Україні. Водночас ми розглядаємо можливість будівництва або придбання нових потужностей із виробництва зеленої сталі за межами України, які будуть працювати на українській сировині. Один із таких заводів ми плануємо побудувати в Італії. Але ми також відкриті до інших можливостей, включно з придбанням активів у сусідніх країнах.
