Олександр Карандаш народився і виріс у Запоріжжі. Професійний шлях розпочав у Запорізькому металургійному ліцеї, де здобув фах машиніста крана металургійного виробництва.
Після завершення навчання у 2016 році працевлаштувався кранівником в цех холодної прокатки Запоріжсталі і швидко став частиною великої виробничої родини.
Наприкінці 2018 року Олександра призвали на строкову службу, а згодом він підписав контракт із Збройними силами України. Саме під час проходження служби він зустрів свою майбутню дружину Карину. Пізніше вони разом працювали у цеху холодної прокатки – обоє кранівниками. Сьогодні Карина виховує дітей і тримає домашній тил, поки чоловік захищає країну.
Повномасштабне вторгнення Олександр зустрів на бойовому чергуванні.
- З 23 на 24 лютого я заступив у добовий наряд. Під ранок ми потрапили під дуже жорсткий ракетний удар. Я бачив російські літаки, які після скидання ракет на нашу землю пролітали й відстежували свою роботу. Зателефонував своїй тоді ще вагітній дружині й сказав ховатися – бо почалася повномасштабна війна, – згадує він.
Перші емоції – шок і розгубленість – швидко змінилися чітким розумінням: треба діяти, щоб зберегти життя побратимів і виконати бойові завдання. А їх на шляху Олександра було чимало.
За роки служби Олександр пройшов шлях від кулеметника підрозділу охорони до оператора безпілотних систем і механіка взводу перехоплювачів БпЛА 164-ої радіотехнічної Слобідської бригади Повітряних сил ЗСУ. Його бойова географія – Запорізький, Сумський, Дніпропетровський та Харківський напрямки.
- Бойовий досвід приходить не відразу, а з роками. Найважливіше що я для себе зрозумів: успіх будь-якої операції – це першочергово не збиті цілі, а чиїсь збережені життя, – говорить військовий.
Олександр має статус учасника бойових дій, нагороджений «Золотим хрестом» і нагрудним знаком «За зразкову службу». Та найбільшою своєю нагородою вважає люблячу родину – дружину Каріну, сина Максима та доньку Варвару.
Донька Варвара народилася у червні 2022 року. Тоді Олександр служив на Харківщині й, попри проблеми з пальним і величезні черги на заправках, завдяки підтримці побратимів зміг вчасно дістатися до пологового будинку.
Сьогодні Олександр знову на передовій, на Запорізькому напрямку. Каже відверто: війна перейшла у важку фазу, всі дуже втомилися, але тримаються. Підтримують Олександра і колеги з Запоріжсталі, що завжди на зв’язку. Ця єдність – фронту та тилу – допомагає зміцнювати країну в складні часи.
- Ми стоїмо заради дітей, близьких і всіх українців – теперішніх та майбутніх. Дуже важливо, щоб військових підтримували – це тримає бойовий дух.
Нещодавно екіпаж Олександра втратив автомобіль – машину знищив ворожий FPV-дрон. Всі вціліли, але підрозділ залишився без критично необхідного транспорту і відкрив збір на нову автівку.
У четверті роковини повномасштабної війни ми згадуємо всіх, хто з першого дня став на захист України. До лав Сил Оборони долучилися півтори тисячі працівників Запоріжсталі, понад тисяча з них продовжують службу і сьогодні, щодня боронячи нашу землю. Стійкість, сила та відданість захисту країни наших воїнів надихають, підтримують бойовий дух цивільних і наближають справедливий мир для України.
