Прокатник з Запоріжсталі з першого дня великої війни боронить Україну у складі ЗСУ.
Євген Зінченко – металург із великим досвідом. Чоловік понад 25 років присвятив роботі на Запоріжсталі: починав в УЗТ, а вже за пару років перейшов у цех холодної прокатки, де й побудував свою кар’єру. У рідній «термічці» він попрацював майже на всіх посадах, набрався досвіду та останні роки перед повномасштабкою працював старшим майстром термічного відділення.
- Я вже мав виходити на заслужений відпочинок. Мріяв, що придбаю собі невелику лодочку і буду собі рибалити, – з усмішкою каже Євген.
Однак все змінила повномасштабна війна. 24 лютого 2022-го, у день народження своєї доньки, замість святкувань, Євген пішов до військкомату.
Із перших днів вторгнення він боронив Харківщину, згодом – Донеччину. Потрапив до 93-ї бригади, у піхоту, кулеметником. Колектив, каже, був сильний: мотивовані хлопці, поруч із якими було що перейняти. За службу отримав низку відзнак, зокрема «Золотий Хрест». Найважчими, згадує, були бої на бахмутському напрямку.
- Це було під Бахмутом. Тоді йшов штурм – важкий, затяжний. Ми боролися з вагнерівцями, вони працювали жорстко, довго нас «розбирали». Ми теж трималися до останнього, але ворог пішов з усіх боків і взяв нас в облогу. На жаль, позицію ми тоді втратили… Хлопці потім її повернули, але саме там я отримав поранення, – говорить захисник.
Після реабілітації Євген отримав групу інвалідності, але все одно повернувся на службу. Нині служить у підрозділі ППО та боронить запорізьке небо, став головним сержантом одного з новостворених підрозділів. Попри те, що вже майже чотири роки Євген не вдягав запоріжсталівський спецодяг, зв’язок із рідним комбінатом він відчуває й досі.
Сталева родина залишається для нього опорою. Запоріжсталь неодноразово допомагав підрозділам, у яких він служив, – від буржуйок до дронів. Не залишився Євген сам-на-сам з бідою і після поранення: комбінат підтримав його фінансово. Та й колектив не втрачає зв’язку із своїм колегою.
- Підтримують усі: і колеги, і керівництво, і профком. Постійно на зв’язку – цікавляться, як тримаюся, питають, що потрібно, допомагають і підрозділу, і мені особисто. Приємно, що не забули. Для нас, військових, дуже важливо відчувати підтримку і знати, що на тебе чекають, зокрема на роботі, – каже Євген.
Планів на «після Перемоги» Євген не будує – каже, хоче повернутися до простих речей, які були до війни: спокою, родини, відпочинку. Але поки служба триває, він робить те, що вважає своїм обов’язком.
- Ми, українці, сильна нація. Наше головне завдання – вистояти, вибороти свою волю й незалежність. І зробити це можемо лише разом, згуртувавшись. Тримаймося і продовжуймо наближати мир – хто на фронті, хто в тилу, хто підтримкою один одного. Лише так переможемо, – каже Євген ЗІНЧЕНКО.
Від початку повномасштабної війни до Сил оборони України приєдналися більше 1300 металургів Запоріжсталі. Тут, як і на інших підприємствах Метінвесту, підтримують зв’язок із мобілізованими колегами та їхніми родинами, надають допомогу при реабілітації тощо.
