Металургійний комбінат Азовсталь був старожилом української промисловості. Однак зараз він – повноцінний свідок та учасник героїчного протистояння українців загарбникам РФ, символ незламності нашого волелюбного духу і віри в перемогу.
Ми створили цей лонгрід, щоб зберегти Азовсталь таким, як його пам’ятають тисячі людей. Тут ви знайдете повний життєпис комбінату – від заснування до руйнації. Познайомитеся з цікавими історіями минулого підприємства й виробничими досягненнями його команди. Знайдете раритетні фото цехів та унікальні кадри металургійної кухні Азовсталі. Також ми окремо простежимо участь цього промислового гіганта в доленосних подіях оборони Маріуполя. І ви на власні очі побачите, як Азовсталь перетворився на героїчну фортецю, міцнішу за саму сталь.
На лівому березі Кальміусу
У 1930 році Маріуполь уже був промисловим центром Приазов’я. Місто мало вихід у море, поряд – розвинена залізнична мережа та сировинні бази, тому й будівництво чергового металургійного підприємства тут не було дивиною. Приїхали робітники, заклали фундамент для домни – так на лівому березі Кальміусу почали зводити новий завод. Однак приводом здивуватися був його проєкт: за планом майбутній металургійний гігант мав видавати 4 млн тонн чавуну щороку. Це нечувана продуктивність, бо найбільший у світі завод того часу в м. Гері (поблизу Чикаго) давав лише 3 млн тонн. Хай там як, але за три роки Азовсталь запустили. І досить швидко він перетворився на потужного виробника металопродукції.
Будівництво доменної печі №1 Азовсталі, 1932 рік
Розвивався по висхідній
Під час Другої світової війни комбінату добряче дісталося. Спочатку радянська влада зруйнувала все, що не змогла евакуювати. Потім нацистські війська, відступаючи, підірвали домни й мартени, обладнання пароелектроповітродувної станції, коксові батареї. Відновити плавки в мартенівських печах вдалося за два роки.
А потім Азовсталь розвивався по висхідній: встановлювали нове устаткування, збільшувалися виробничі потужності, розширювали сортамент продукції. Особливо тішив рейкобалковий цех, де вперше в країні почали виробляти залізничні рейки завдовжки 25 м. Також тут розробили й запровадили метод гартування рейкових кінців струмами високої частоти з самовідпуском, що істотно збільшило надійність рейок.
Зруйнований комбінат після Другої світової війни
Титан Азовсталі
Тоннаж прокатного стану «3600» утричі перевищував вагу всього прокатного обладнання комбінату. Щоб створити це мегалітичне устаткування, працювали 214 заводів у Німеччині, Польщі, Угорщині та інших країнах. У зібраному вигляді «3600» складався зі 145 тисяч (!) роликових підшипників. Діаметр деяких майже в людський зріст – 150 см. А довжина всіх підземних тунелів металургійного титана становила 24 км.
Чи варто говорити, що всі новації, які з’являлися в металургійній галузі, швидко впроваджувалися на підприємстві? Наприклад, оснащений за останнім словом світової науки й техніки, стан «3600». Ба більше, часто саме Азовсталь був тим місцем, де народжувалися відкриття. Як от гідравлічний пристрій для управління стопором сталерозливного ковша чи технологія виробництва легованої сталі для підводних човнів.
Комбінат-гігант
Поступово на місці великого заводу постав комбінат-гігант. Його площа сягала понад 1100 гектарів або ж 1/5 території всього Маріуполя. На 2021 рік тут працювали приблизно 11 тисяч співробітників. Загалом команда підприємства обслуговувала чотири основних виробничих комплекси – коксохімічний, доменний, конвертерний, прокатний – та допоміжні підрозділи.
Будівництво сучасного комплексу вдування пиловугільного палива, 2016 рік
Фактично комбінат – це справжнє місто в місті з окремою інфраструктурою. В окремому матеріалі ви можете простежити, як розвивався Азовсталь з 1930 до 2021 року. Крім детальної хроніки підприємства, там є безліч архівних світлин і колоритні розповіді про знакові події – такий собі металургійний ексклюзив.
Лідер металургійної галузі
На початок 2022 року Азовсталь – лідер металургійної галузі України, провідний виробник високоякісного товстолистового прокату завтовшки від 6 до 200 мм та завширшки 1500-3300 мм. Закордонні споживачі замовляли на комбінаті сталь для будівництва хмарочосів, мостів і надсучасних лайнерів.
Продукція
Сляби безперервнолиті, товстолистовий прокат, сортовий і фасонний прокат, рейки, рейкові скріплення, помольні кулі, квадратна заготовка.
Cimolai, Fincantieri, Uljanik, Brodosplit, Metscco, Metabet та інші компанії стали постійними клієнтами Метінвесту, які цінували маріупольський метал. До слова, якість продукції Азовсталі підтверджено 27 сертифікатами й атестатами схвалення. Вони охоплювали майже весь сортамент комбінату.
Привід пишатися
У доробку металургів Азовсталі є по-справжньому унікальні замовлення. Наприклад, у 1981 році товстолистовий цех за запитом Комітету з космонавтики СРСР прокатав 40 тонн плит зі спецсталі. Вони пішли на обрамлення пускової шахти для запуску космічного корабля «Буран». Невдовзі прокатники комбінату зробили нову броню легендарному крейсеру «Аврора».
Низку знакових об’єктів часів незалежної України також споруджено з металу Азовсталі. Певно, найважливіший з них – нова захисна оболонка над ЧАЕС. Фахівці підприємства розробили й поставили 2000 тонн особливої сталі, що має підвищену ударну в'язкість та стійкість до агресивного середовища, на будівництво Укриття-2. А в Києві одразу два мости звели з азовстальської продукції – Дарницький і «скляний» велосипедно-пішохідний. Це точно сталевий привід пишатися майстерністю команди комбінату.
Дарницький міст зі сталі Азовсталі
Взірець української стійкості
Війна перетворила Азовсталь на символ національного спротиву. Весь світ, затамувавши подих, спостерігав, як територія комбінату залишалася останнім клаптиком Маріуполя, де майорів український прапор. Понад два місяці загарбники невпинно били з усіх видів зброї по Азовсталі. Однак незламна фортеця українського фронту трималася завдяки стійкості її оборонців. Вони захищали тисячі цивільних – дітей, жінок і літніх людей, котрі знайшли прихисток у бомбосховищах комбінату. За їх життя наші воїни билися на межі своїх сил і можливостей.
Прапор сучасного мистецтва
Героїчна оборона Азовсталі сколихнула суспільство. Сотні людей присвятили цій незламній фортеці свої твори. Вони сповнені щирих емоцій і прагнення промовляти універсальною мовою художніх образів. Ми підготували окремий матеріал, де зібрали живопис, графіку, стінопис, вірші та музику, натхненну стійкістю Азовсталі. Нижче – кілька прикладів з цього інтерактивного «мистецького арсеналу».
Азовсталь після 24 лютого 2022 року
Протистояння ворожій навалі завершилося майже повною руйнацією Азовсталі. Немає вцілілих цехів. Немає надсучасних модернізованих агрегатів. Немає високоякісної продукції. Все це знищила армія РФ. На першому фото – панорамний вид на комбінат, зроблений у часи, коли він працював на повну потужність. А поряд – знімок підприємства після братерського вогню «асвабадітєлєй». Так за кілька місяців знищено те, що будували й розвивали покоління металургів понад 88 років.
Азовсталь – це символ свободи та стійкості народу, боротьби за незалежність України. Ми відновимо комбінат. У Метінвесті вже є робоча група, яка працює над проєктом нової Азовсталі. Це буде зовсім інше підприємство, що базуватиметься на принципі нульових викидів вуглекислого газу. Там буде екологічно чисте сталеплавильне виробництво.
— Юрій РИЖЕНКОВ, генеральний директор Групи МетінвестКомбінат існує, поки є його команда
Покидати Маріуполь чи ні, кожен вирішував сам. І якщо на початку війни виїхати було ще можливо, то згодом місто опинилося в облозі. Так люди стали заручниками російського свавілля. У пошуках бодай більш-менш надійного укриття містяни подалися в бомбосховища Азовсталі. Тут були генератори, системи очищення води, аптечки й запас продуктів. Це дозволило маріупольцям протриматися до евакуації.
Запоріжжя: зустріч перших автобусів з евакуйованими маріупольцями
Компанія Метінвест зробила все можливе, щоб зберегти колективи своїх підприємств. На підконтрольній Україні території співробітникам допомагають знайти помешкання, влаштуватися на роботу – фактично розпочати життя наново. Адже після перемоги й відбудови металургійних комбінатів знадобиться команда вправних фахівців.
Наразі багато співробітників Азовсталі працюють у Кривому Розі, Кам’янському та Запоріжжі. Тут вони можуть зберегти свою кваліфікацію до часу, коли зможуть повернутися у звільнений Маріуполь. Бо мало не всі його мешканці прагнуть докласти зусиль, щоб відбудувати рідне місто.
Співробітники Азовсталі сьогодні
Максим Андрійченко, помічника машиніста, Запоріжсталь:
– До війни я працював машиністом на Азовсталі, зараз стажуюся на помічника машиніста. Завдяки тому, що я маю досвід роботи на залізниці, стажування для мене нескладне. На Запоріжсталі мені подобається. Мене люб’язно прийняли, зрозуміло все пояснюють, показали побутові приміщення. Я радий, що в Запоріжжі мені вдалося знайти роботу, пов’язану з залізницею. Адже я 20 років працюю на залізниці й уже не уявляю свого життя без неї.
Тетяна Калита, електромонтер з обслуговування підстанцій цеху мереж і підстанцій, ПівнГЗК:
– Нам з сестрою дуже пощастило – Метінвест надав роботу: я влаштувалася на Північний ГЗК електромонтером з обслуговування підстанцій в цех мереж і підстанцій (за цим же фахом я працювала і в Маріуполі на комбінаті Азовсталь), а сестрі запропонували вакансію прийомоздавальника вантажу та багажу в управлінні залізничного транспорту. Пощастило і з притулком: живемо разом із сином і сестрою у квартирі, яку нам надали без оплати. До речі, ці люди також працюють на Північному комбінаті.
Дмитро Савченко, майстер із завантаження доменних печей, Каметсталь:
– Доїхали з родиною до Запоріжжя, пройшли реєстрацію, а далі – Кам’янське. Тут добрі друзі допомогли з житлом. Окремо скажу про допомогу від Метінвесту. Коли ще були в Маріуполі, отримували грошові виплати. Після реєстрації в Запоріжжі та дзвінка на гарячу лінію Метінвесту отримав пропозиції з працевлаштування вже у Центрі кар’єри в Кам’янському. На своєму прикладі бачу, що компанія дбає про співробітників, яким удалося вирватися на підконтрольну Україні територію. В тяжку хвилину не покидають, велика їм за це вдячність.
Більше розповідей про працівників маріупольських підприємств Метівесту читайте на Метінвест Медіа та в фейсбуці за тегом #НезламнийМаріуполь.
Я живу з тими самими почуттями, що й кожен українець – в очікуванні, що війна в Україні закінчиться нашою перемогою. І ми зможемо почати відновлювати нашу країну, щоб зробити її щасливою та процвітаючою. Зі свого боку я не пошкодую на це ні сил, ні коштів.
— Рінат АХМЕТОВ, акціонер Групи Метінвест«Серце Азовсталі»
У лютому 2023 року стартував проєкт «Серце Азовсталі». Він передбачає підтримку захисників Маріуполя та членів родин загиблих, полонених і безвісти зниклих оборонців комбінату-фортеці. Ця масштабна програма реалізується в межах мілітарної ініціативи Сталевий Фронт Ріната Ахметова.
Їхній подвиг не має аналогів у сучасній історії. Саме завдяки їм, їхній жертовності та мужності у стримуванні ворога в перші місяці війни всі ми сьогодні відчуваємо неминучість перемоги України.
— Рінат Ахметов«Серце Азовсталі» має кілька ключових програмних напрямів: здоров’я (лікування, реабілітація та протезування військових); робота (допомога в адаптації до цивільного життя після служби); родини (допомога сім’ям загиблих, полонених і безвісти зниклих оборонців Маріуполя); юридичний супровід та правозахист; психологічна підтримка й допомога хлопцям і дівчатам, які повертаються з полону.
Проєкт здійснюється за організаційної підтримки Групи Метінвест. На підтримку військових і їхніх сімей Рінат Ахметов виділив один мільярд гривень. Детальніше про «Серце Азовсталі» читайте в окремому матеріалі.
На цьому історію комбіната-фортеці Азовсталь не завершено. Так, 88-річне підприємство залишилося в минулому. Однак на комбінат неодмінно чекає друге народження. Тож далі точно буде – і сталь, і зелена металургія, і синьо-жовтий прапор в українському Маріуполі.
*Для обкладинки до матеріалу було використано фото Дмитра Козацького
