Маріупольського художника спіткала прижиттєва слава і гроші. По собі Архип Куїнджі залишив багату творчу спадщину, тож не дивно, що видатного живописця весь час намагалися привласнити росіяни. Та якщо відкинути імперські зазіхання, у РФ немає жодного права вважати цього геніального українця своїм, хоч би як хотілося.
Нещодавно в інформаційний простір увірвалася новина: Нью-йоркський Музей мистецтва Метрополітен визнав Архипа Куїнджі українським художником. Підпис до картини «Червоний захід сонця на Дніпрі» змінили, тож тепер відвідувачі закладу знають, що талановитий митець – з України. Окрім нового підпису, фахівці The Met додали згадку про те, що саме росіяни знищили музей Куїнджі в його рідному Маріуполі.
На хвилі нової цікавості до художника з Приазов’я ми знайшли дещо цікаве про нього – особливості творчої манери, мистецькі прийоми, вподобання й життєві перипетії. У результаті вийшов доволі строкатий матеріал – як і картини самого митця.
Справедливість по-американськи
Нью-йоркський Музей мистецтва Метрополітен також повернув українське «громадянство» Івану Айвазовському й Іллі Рєпіну. А ще – змінив назву картини французького імпресіоніста Едгара Дега «Російські танцівниці» на «Танцівниці в українському вбранні».
Малюй, навіть якщо в тебе не вірять
Малий Архип брався до живопису скрізь, де була можливість. Він малював на клаптиках паперу, стінах, афішних тумбах і парканах. Творчий запал заважав хлопцю навчатись у школі, але така освіта його й не цікавила. Син грека-ремісника з дитинства мріяв бути художником і з упертістю тура йшов до мети.
Рано втративши батька, Куїнджі звик покладатися на власні сили. Щоб прогодуватися, працював у пекарнях, на будівництві, у крамницях. Один із його роботодавців помітив творчий хист юнака та порадив їхати в Крим, до Айвазовського. Сказано – зроблено. Так Архип з’явився на порозі визнаного художника-мариніста.
За непоказною зовнішністю й грубуватими манерами молодика Айвазовський не розгледів таланту. Замість навчання запропонував пофарбувати паркан і допомагати по господарству. Але добросердечний знайомий художника, Адольф Фесслер, сам дав Куїнджі кілька уроків живопису. Також у майстерні Айвазовського хлопець навчився змішувати фарби, навіть сам створив кілька нових відтінків. Однак невдовзі його виставили за двері.
Наостанок, щоб ви розуміли рівень наполегливості майбутнього художника, розповімо таке: в Імператорську Академію мистецтв Архип Куїнджі потрапив тільки з третьої (!) спроби. Та й то лише вільним слухачем.
У перші роки перебування в Петербурзі я вкрай потребував, так, що часом не мав за що купити чаю і пив один окріп – без цукру, із черствим хлібом. Перебивався абияк зиму, а навесні знову намагався складати іспит в Академію мистецтв, та на іспитах у малювальному класі незмінно провалювався.
— Архип КуїнджіПриголомшливий успіх
Майже через 100 років після творчого злету Куїнджі Василь Стус напише рядки: «Терпи, терпи – терпець тебе шліфує, сталить твій дух – тож і терпи, терпи. Ніхто тебе з недолі не врятує, ніхто не зіб'є з власної тропи». Ці слова найточніше описують шлях митця до визнання. Наполегливий художник таки пробив собі дорогу до слави. У Санкт-Петербурзі він потоваришував з Іллею Рєпіним та Віктором Васнецовим, був частиною групи передвижників.
Скоро про талановитого українця та його роботи заговорила преса, з’явилися поціновувачі таланту Куїнджі. За «Чумацький шлях у Маріуполі» та «Степ цвіте» московський колекціонер-меценат Павло Третьяков заплатив 1500 рублів. Тож навчання в Академії художник так і не закінчив: картини купували за шалені гроші – нащо просиджувати час на лекціях?
Архип Куїнджі не поділяв естетичні переконання реалістів, йому більше подобався ліричний підхід до мистецтва. Щоразу, малюючи повітря, він підіймався в небесну далечінь. За цю особливість один арткритик назвав палітру майстра «космічними тонами». Пізніше мистецтвознавці визначать такий стиль як люмінізм. Цій творчій манері притаманні складні маніпуляції з відтворенням колірного спектра та світла.
Європейська слава прийшла до Куїнджі після Всесвітньої виставки (l’Exposition universelle, 1878 р.) в Парижі. Публіку вразили три авторські картини: «Українська ніч», «Вид на о. Валаам» і «Чумацький шлях у Маріуполі». Саме його тамтешні критики визнали «найцікавішим серед молодих художників, у якого більше, ніж в інших, відчувається оригінальна національність». Зверніть увагу: дві з трьох картин митця мають суто українські сюжети.
Співпраця Архипа Куїнджі з передвижниками закінчилася вибуховою сваркою. Тоді пейзажист Михайло Клодт у газеті «Молва» звинуватив українця в одноманітності, а суттю його живопису назвав особливе освітлення, яким маляр повсякчас зловживає.
Магічна картина
Місячна ніч на Дніпрі
Дебют картини «Місячна ніч на Дніпрі» відбувся в 1880 році у виставковій залі Товариства заохочення мистецтв. Це була перша персональна експозиція Архипа Куїнджі. Тоді пейзаж спричинив тисняву, якої Санкт-Петербург не знав із часів виставок Карла Брюллова.
За два тижні на полотно прийшли подивитися зо 13 тисяч глядачів. Люди сперечалися щодо його надзвичайного вигляду. Декому здавалося, що картина особливим чином підсвічена зі зворотного боку. Поважні фізики роздивлялися її в лупу, щоб розібратися, з яких фарб складено кольори. Існувала навіть думка, що фарб там просто немає. А що ж тоді є? Якась магія! Насправді неповторний ефект дає майстерне поєднання світла й тіней, а також бітум, який митець підсипав у фарби, щоб отримати глибокий відтінок. До слова, саме через цей інгредієнт картина з часом почала тьмяніти.
Неперевершений пейзаж придбав Великий князь Костянтин Костянтинович, заплативши художнику 5000 царських рублів. За нинішнім курсом це приблизно $100 тис.
Мільйонер із Маріуполя
Архип Куїнджі – один із небагатьох митців, якому вдалося розбагатіти. Однак він жив скромно, допомагав молодим талановитим художникам, був меценатом: подарував Академії мистецтв солідну суму коштів на проведення щорічних Весняних виставок і преміювання талановитих початківців. Останні 28 років життя митець продавав свої картини й успішно займався підприємництвом: купував і продавав землю в Криму, тримав дохідні будинки. Так він заробив 3,5 млн рублів. Більшість статків Куїнджі передав своїм бідним учням, на благодійність та в рідну церкву в Маріуполі. Дружині залишив солідну пенсію, а в заповіті згадав усіх тоді живих родичів.
Творче мовчання
Ім’я Куїнджі стало свого роду брендом, тож від нього чекали тільки шедеврів. Але напружена праця виснажила майстра. На піку слави неперевершений живописець майже на 30 років усамітнився. У цей час художник викладав в Академії, але жодної виставки не провів.
Поки публіка чекала, він за зачиненими дверима експериментував і нікому, навіть учням, не показував нові полотна. Публіці продемонстрували тільки «Веселку», «Червоний захід сонця на Дніпрі» й «Нічне». Інші роботи глядачі та колеги побачили тільки після смерті маляра.
Колористичні прийоми художника виявилися свого роду відкриттям для сучасників. Незвичайна й ефектна передача сонячного та місячного світла, активні колірні контрасти, композиційна декоративність полотен ламали старі мальовничі принципи. Це ще за життя перетворило Куїнджі на легендарного митця, який відкрив таємницю живого писання.
Крадені митці
Велика російська культура – результат банальних історичних маніпуляцій довжиною в кілька століть. Феноменальна розмаїтість russian culture, що так магнетизує іноземців, утворилася завдяки загарбницькій політиці Російської імперії, а згодом і СРСР. Тому творчий доробок Миколи Гоголя, Казимира Малевича, Івана Айвазовського, Давида Бурлюка, Олександри Екстер та Іллі Рєпіна закордоном вважають російським. Наразі наша країна активно бореться, щоб світ визнав цих талановитих митців українськими.
Бонус. Ви точно не знали, що...
◾ Коли саме народився художник, невідомо, адже в музейному архіві є три паспорти Куїнджі, і в кожному – різний рік народження: 1841, 1842, 1843.
◾ Історики й досі сперечаються, що означає прізвище художника, яке має декілька варіантів. З турецької «Куїнджі» – срібних/золотих справ майстер, з румейської – «людина, яка копає колодязь». У метриці він записаний як «Еменджі», що в перекладі з татарської означає «людина праці».
◾ П’ять років життя Куїнджі ретушував світлини. Його майстерність з оброблення фото вражала – він був справжнім генієм «фотошопу» задовго до створення цієї програми.
◾ З рецептурами власних фарб митцю допомагав Дмитро Менделєєв. Видатний хімік і живописець добре приятелювали й багато спілкувалися. Була навіть чутка, що вчений допоміг винайти «місячну» фарбу на основі перламутру, якою Куїнджі й намалював унікальну «Місячну ніч на Дніпрі».
