Мешканка Запоріжжя зізналася, що допомагаючи іншим, вона допомагає й собі – ніколи думати про погане.
Під час війни машиністка компресорних установок киснево-компресорного цеху комбінату Запоріжсталь Ольга РОГОЖИНА почала готувати просто величезну кількість їжі – для наших захисників та тимчасових переселенців. Ольга з командою однодумців щодня займається таким кулінарним волонтерством. Водночас займається основною роботою, працює доба через три.
– Вперше я почала займатися волонтерством вісім років тому, коли стала головою ради молоді киснево-компресорного цеху, а на комбінаті працюю вже дванадцять років. Ми їздили до дітей в інтернати з подарунками, займалися благодійною допомогою.
Ольга Рогожина
24 лютого у мене, як і в багатьох інших, розпочався новий етап життя. Я прийняла важке рішення – відправила дитину та маму на захід України. Якось у нашому «мамському» чаті дівчата запропонували відвезти на пост хлопцям щось смачне, щоб їх підтримати. Але ніхто не думав, що охочих допомогти буде стільки. Тепер у нас це у великих масштабах, – розповідає Ольга РОГОЖИНА.
– Зазвичай на день ми годуємо приблизно 700 людей. Наші волонтери розвозять їжу ЗСУ, Нацгвардії, вимушеним переселенцям. Нам назустріч пішов директор однієї зі шкіл, тепер ми робимо там перші та другі страви. Меню намагаємося складати різноманітне, щоб воно не повторювалося щодня. Готуємо супи, борщі, вінегрети, салати, каші, картоплю, макарони – все, що й удома. Для мене це дуже важливо. Тому що допомагаючи іншим, я, напевно, більше допомагаю собі – ніколи думати про погане. Я вірю, що ми впораємося й у нас все буде добре, бо ми разом.
Ольга зазначила, що на кухні працює приблизно десять волонтерів, усе відбувається злагоджено й чітко. Є в команді кулінарів й інші співробітники Запоріжсталі – дівчата та хлопці з різних цехів, знайомі Ользі ще з часів гри в КВК. А тепер дружна сім’я запоріжсталівців продовжує займатись волонтерством.
Попри те, що жінка не має кулінарної освіти, на кухні вона почувається впевнено.
– Оскільки я мама, дружина, донька, то, звісно, вмію готувати. Але щоб у таких масштабах, у 50-літрових каструлях, то цього не було. Такі величезні каструлі бачила лише по телевізору. Зараз маю таке відчуття, що я працюю кухарем. І, певно, зараз проводжу в школі більше часу, ніж коли навчалася. Ми приходимо на 8 годину ранку та працюємо до 14-15 години. У нас немає свят чи вихідних. Тільки коли тривала комендантська година – це і є наш вихідний. З продуктами допомагають звичайні люди, підприємці, депутати, за що всім дякую. Наші колеги, друзі, родичі перераховують гроші на карти, які йдуть на продукти й інші потреби, наприклад, медикаменти для хлопців, – пояснює Ольга. – До речі, сьогодні в меню були борщ, макарони по-флотськи, каша з підливою, вівсянка. Нам допомагають сусідні школи та дитсадки – печуть хліб і булочки. Найбільше ж наші захисники люблять картоплю. А ось від пшеничної каші втомилися – пшеничної крупи в наявності найбільше. Тож ми намагаємось чергувати страви. У волонтерській справі багато приємних моментів. У кого вдома діти, то вони малюють і пишуть побажання, роблять янголят із тканини. Такі звістки ми передаємо з їжею нашим захисникам – це дуже зворушливо.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
