Андрій Фарафон понад 20 років рятував людей та майно ПівнГЗК Групи Метінвест від пожеж. Коли почалася повномасштабна війна, досвідчений пожежник став до лав ЗСУ, щоб визволити Україну від загарбників.
Війна застала Андрія Фарафона на Волині: двома роками раніше пішов служити Україні за контрактом.
– Напередодні, 23 лютого, в частині видали зброю, а о третій ранку бронетранспортерами ми вже виїхали на Житомирщину. Там почалися запеклі бої, – згадує захисник.
Андрій у складі евакуаційного відділення «Уралом» відтягував підбиту техніку з поля бою. Вже в перші дні довелося пережити жахливі обстріли.
– Свистіло, гуділо, летіло, вибухало зовсім поруч... Дякувати Богу, відвело, – розповідає Андрій. – Різне довелося пройти, та й зараз продовжуємо – тепер на Донеччині: доставляю на передову пальне та продукти.
Сивини додалося
Військовий, як і пожежник, – теж професія, каже Андрій. З’явилися нові друзі, знайомі, побратими. Деяких, на жаль, уже втратив.
– Чи змінився я? Зовні – сивини додалося. Всередині хіба дещо. Проте в мене цей адреналін з 1997 року. За цей час загартувався, так би мовити, до кісток. На кожній пожежі стрес: ідеш, як у пекло, а треба ще ж рятувати людей. На війни теж своє пекло, бо не знаєш, звідки прилетить, де впаде... Страх є, як і в усіх. І в голові лиш одне: «Дай Боже, пронесе», – розмірковує чоловік.
Вдома на Андрія чекають дружина й діти. На зв’язку з ними, за можливості, вранці та ввечері. Окрім підтримки рідних, допомагає тримати бойовий дух на висоті гумор.
– У нас кажуть: хто не пройшов циркову науку, той працювати пожежником не зможе. Жарт, звісно, – усміхається. – Але якщо не гуморити, швидко згаснеш. Постійно завантажувати думки війною не варто – треба відволікатися.
Другий день народження
До визначних дат додалося 22 травня, яке стало другим днем народження Андрія Фарафона. Потрапили під жорсткий артобстріл – ледве встиг відбігти метрів шість від машини. Вона згоріла вщент, проте врятувала його від вибухової хвилі. Після того не тільки посріблилося волосся – відточилися життєві цінності. Колеги з ВПЧ одразу помітили інший погляд очей, коли навідав їх у відпустці: «У тебе зараз по-особливому мудрий погляд».
– Мені взагалі щастить з колективами, – каже Андрій. – У Ремгормаші хороший був, ВПЧ на Північному ГЗК також супер. У нашому батальйоні теж дуже класні хлопці. Щодня згадую роботу. Важко – не приховуватиму. У мої 47 не та вже сила. Плюс ризик. Молодим і «необстріляним» солдатам раджу завжди спочатку подумати, перш ніж рватися вперед. Як кажуть, будеш першим, але недовго. Секунди варті життя.
Заспокійливе – чай, гумор і пісня
Мріє Андрій, як у перші дні після перемоги побачить усіх своїх друзів, знайомих, а потім з родиною поїдуть на відпочинок. Дуже хоче мати розраду після страшних буднів війни.
– Тут сну нормального немає. За ніч разів чотири прокидаєшся. Звісно, звикли... А наше заспокійливе – чай, кава, гумор і пісня. Майже всі наші хлопці з заходу України. І співучі, і жартівливі! Української в них навчився. З донькою тільки солов’їною тепер спілкуємося, зауваження мені навіть робить, коли переходжу на наш криворізький суржик. У музичній добірці тепер тільки українські пісні, російські не можу більше слухати, – поділився чоловік.
Вдячний Андрій за допомогу волонтерам: за запчастини до машин, продукти, теплі речі. Вдячний Метінвесту, Північному ГЗК, колективу ВПЧ за бронежилети й каски:
– Коли все моє згоріло в «Уралі», на другий день уже передали нове! Дружина, співробітниця ДФ-3 Північного ГЗК, гуманітарну допомогу від Метінвесту отримує. Комбінат, компанія дуже добре працюють за цими напрямами. Відчуваємо велику підтримку. А наше завдання – вперед і тільки вперед, звільняти нашу землю від російської погані.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
