Прохідник дільниці ГПР-3 ШУ «Покровське» Олександр Остапчук змалку тяжів до хімії, цікавився роботою коксохімічних заводів, промисловим обладнанням. Однак доля повернула так, що він опанував професію шахтаря. Але хлопець жодного разу не пошкодував про це.
Олександр народився в шахтарській родині. Його батько, дід, а згодом і тесть були гірниками. Але хлопець, хоч поважав важку працю та пишався своїм корінням, більше тяжів до хімії. Йому подобався предмет, а екскурсія на один із коксохімічних заводів остаточно спонукала здобути освіту саме в цьому напрямку.
Після закінчення Донецького державного технікуму економіки та хімічних технологій Олександр прийшов працювати на завод «NORD» налагоджувачем устаткування. Професія подобалася, і хлопець планував саме тут будувати свою кар'єру.
Вступив у ДонНТУ на факультет інженерної механіки та машинобудування, одружився з коханою дівчиною, але всі плани перекреслили події, що розпочалися у 2014 році. Разом із сім'єю вони вирішили виїхати з рідного міста та влаштуватися в Покровську.
Про династію
Хоч і не відразу, але я пішов шляхом свого батька. Він майже тридцять років працював гірником підземним на шахті імені Челюскінців. Я теж починав з ГРП, але потім обрав проходку. Мій дід – гірник очисного вибою з сорокарічним стажем. Усі старші чоловіки в сім'ї – корифеї гірничої справи, чому я дуже радий і безмірно пишаюся цим фактом. У дитинстві, коли мене питали про батька, ким він працює, я відповідав, що він і дід – шахтарі. У відповідь чув слова захоплення. Це дорогого варте. А ось тесть, як і я, прохідник. Має сорок років підземного стажу. У складних ситуаціях я завжди звертаюсь до нього за порадою. А він із задоволенням ділиться життєвим досвідом».
Так доля привела Олександра до шахти. Першу шахтарську професію, гірник підземний, він отримав на шахті імені Котляревського. Потім влаштувався до шахтоуправління «Покровське». Через деякий час пройшов навчання та став працювати прохідником у бригаді Олександра Єгурцова. За професіоналізм і відповідальне ставлення до справи чоловікові довірили керувати ланкою.
– Моє головне завдання – убезпечити робоче місце, щоб наряд виконувався згідно з усіма вимогами охорони праці. Намагаємось виконувати планове завдання. Наприклад, за сьогоднішню зміну ланка пройшла півтора метра виробітку та закріпила три аркові кріплення. Це не дуже велика цифра, ми можемо йти й у швидшому темпі. Але гірничо-геологічні умови у вибої досить складні, – розповідає про свою роботу Олександр ОСТАПЧУК.
На даному етапі бригада проходить вентиляційний хід блоку 10. У січні планове завдання становить 137 метрів. На ділянці було проведено заміну комбайна КСП-43, що дозволяє вести роботи безаварійно та збільшує темпи проведення гірничих виробок.
У новому 2022 році прохідники мають підготувати заїзди на 9 та 10 північні конвеєрні штреки й завершити роботи з підготовки вентиляційного ходка блоку 10. Обсяг роботи великий, але високий професіоналізм колективу не змушує сумніватися в його виконанні.
Прохідник – одна з основних шахтних спеціальностей і одна з найважчих. Саме прохідники прокладають шлях до надр і готують гірничі виробки для подальшого вилучення вугілля.
Олександр наймолодший у своїй ланці. Середній вік працівників ділянки – приблизно сорок років. Та, попри молодість, він досить досвідчений фахівець, якого поважають за вміння добре організувати роботу, мудрість і меткий підхід до своєї справи.
За ці якості та повну самовіддачу в роботі до Дня шахти гірник був нагороджений листом подяки генерального директора компанії Метінвест.
– Прохідник повинен володіти великою фізичною силою й витривалістю, точним окоміром, хорошим слухом, спостережливістю, увагою та терпінням. А також швидкою реакцією, високою дисциплінованістю й відповідальністю. Якщо виникають нестандартні ситуації, а таких у шахті чимало, останнє слово залишається за ланковим. Тому я намагаюся спочатку зважити всі за та проти і лише потім приймаю рішення, адже на мені лежить відповідальність за колектив, – каже Олександр ОСТАПЧУК.
Чоловік повністю освоївся в новій професії і тепер думає про те, щоб відновитися в університеті та здобути вищу освіту.
У складних ситуаціях намагаюся обміркувати всі можливі варіанти і тільки потім приймаю рішення, адже на мені лежить відповідальність за колектив ланки.
— Олександр ОСТАПЧУКВесь вільний час Олександр присвячує родині. Вони з дружиною люблять активний відпочинок і щозими намагаються виїжджати на гірськолижний курорт. Самі вже давно опанували лижі, а цього року збираються долучити до сімейного захоплення доньку Софію.
Любов до екстремальних видів спорту в Олександра виявилася ще у шкільні роки. У початкових класах він активно займався стрибками у висоту. Відвідував легкоатлетичний манеж Сергія Бубки. Неодноразово посідав призові місця на регіональних та всеукраїнських змаганнях. Його особистий рекорд – підкорена висота 2,05 метра та звання «Кандидат у майстри спорту».
– Стрибки я відразу після школи закинув. Почалося навчання в технікумі, прийшло кохання, потім робота, не до спорту було. Але все ж таки на екстрим мене тягне постійно. Якось літав на параплані разом з інструктором. Зізнаюся, був момент, коли дуже злякався. Заскрипіли стропи, і параплан різко звалився вниз. Двісті метрів ми пролетіли за дві секунди. Але все закінчилося добре. Тепер мрію стрибнути з парашутом, – каже Олександр.
До своїх мрій він ставиться так само відповідально, як і до роботи. Адже недаремно кредо Олександра Остапчука каже: «Ніколи не відмовляйтеся від своєї мрії». Він з дитинства звик брати великі висоти у спорті та продовжує робити це по життю.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
