Генеральний директор Запоріжсталі Олександр Мироненко в інтерв’ю журналістам телеканалу «Україна 24» пояснив, у якій ситуації працює підприємство, що потрібно для повноцінного відновлення виробництва та як війна змінила попит на українську металургійну продукцію в Європі.
Українська економіка поступово приходить до тями: після кризи й шокового стану настав час змін. Першими починають оговтуватися підприємства стратегічного значення – національні промислові гіганти, від яких залежить добробут усієї країни. Тільки в Запоріжжі протягом тижня Група Метінвест відновила роботу одразу кількох активів, зокрема й потужного металовиробника – Запоріжсталі. Про роботу в нових реаліях розповідає генеральний директор підприємства Олександр Мироненко.
– Як наразі працює Запоріжсталь? Чи впливає ситуація в регіоні на роботу?
– Ми знаходимось за 50-60 км від зони бойових дій, та попри це почали запускати виробництво запорізьких підприємств Групи Метінвест. Минулого тижня ми відновили роботу на Запорізькому ливарно-механічному заводі, також почали виробництво коксу на Запоріжкоксі, а на вихідних відновили виробництво на Запоріжвогнетриві. Цей ланцюжок був підготовкою до запуску основного металургійного активу – Запоріжсталь. І цього тижня ми роздули доменні печі № 4 і № 3. Підприємство працюватиме на двох домнах. Плануємо, що обсяг виробництва цього місяця буде на рівні 65 тис. тонн чавуну, а на наступний місяць – уже 150-170 тис. тонн.
Ми можемо ще додавати обсяги та залучати людей, щоб вони працювали й отримували зарплату, а ми відраховували податки, і регіон, попри складну ситуацію, працював належним чином. Ми повинні тримати економічний фронт і допомагати нашим захисникам виганяти агресора.
– Що надалі входить у плани роботи? Чи є переорієнтація виробництва у зв’язку з воєнним часом?
– Нам довелося переорієнтуватися, тому що основні наші ланцюжки доставлення сировини й відправлення готової продукції зараз змінюються. Традиційно ми все отримували та відправляли через морські порти України, але наразі вони заблоковані агресором, тож ми не можемо цього робити. Тому спільно з державними органами влади, «Укрзалізницею» ми працюємо над тим, щоб зробити нові ланцюжки та через західні прикордонні переходи отримувати сировину й відправляти готову продукцію. Так, поки є певні проблеми зі скупченням продукції на прикордонних пунктах, але вони вирішуються. Я вважаю, що це дозволить нам найближчим часом ще наростити додаткові потужності виробництва, бо в нас не дві доменні печі, а чотири. Тобто ми можемо ще додавати обсяги та залучати людей, щоб вони працювали й отримували зарплату, а ми відраховували податки, і регіон, попри складну ситуацію, працював належним чином. Ми повинні тримати економічний фронт і допомагати нашим захисникам виганяти агресора.
– Наскільки суттєвими є зміни на світовому ринку через війну Росії проти України?
– Вони досить відчутні. До війни ринки Європи для нашої продукції були заблоковані. Але коли Європа відмовилася від закупівлі металу в РФ, з’явився сталий попит на нашу продукцію. І ми можемо відвантажувати нашим європейським партнерам усе те, що ми зараз виробляємо. Це суттєва допомога й добра підтримка з боку наших європейських партнерів.
– Наші порти заблоковані. Чи розглядаються альтернативні шляхи доставлення продукції, окрім залізниці? Які є складнощі в процесі переорієнтації логістики?
– Ці складнощі доволі суттєві, тому що західні прикордонні переходи не розраховані на такий обсяг продукції, який іде зараз. Там – не тільки наш метал: іде і вугілля, і залізорудна сировина. Тому потрібен час, щоб налагодити всі ці ланцюжки й перевантаження, бо ми працюємо на широкій залізничній колії, а по всій Європі вона вузька. Потрібно організовувати спеціальні пункти, де наші вантажі будуть перевантажуватися на європейську залізницю й відправлятися далі до користувачів металу. З приводу портів: вважаю, ситуація буде тривалою, бо там дуже багато мін та обмежень на пересування цивільних суден. Думаю, відновлення стандартної логістики займе три-чотири місяці.
Потрібен час, щоб налагодити всі ці ланцюжки й перевантаження, бо ми працюємо на широкій залізничній колії, а по всій Європі вона вузька. Потрібно організовувати спеціальні пункти, де наші вантажі будуть перевантажуватися на європейську залізницю й відправлятися далі до користувачів металу.
– Ми можемо компенсувати 100% продукції, яку країни ЄС не закуповують із Росії?
– На це потрібен час. Зараз існує багато перепон. Є брак критичних видів сировини, наприклад, сірчаної кислоти. І спочатку нам потрібно організувати її імпорт із Євросоюзу, бо потужностей України недостатньо для забезпечення всіх вітчизняних коксохімічних підприємств. А тільки в Групі Метінвест є три коксохіми, які потребують цієї кислоти. Нам потрібно привезти цю сировину, щоб наростити виробництво коксу, який дозволить виробляти додаткові обсяги чавуну. Окрім сірчаної кислоти та вугілля, всі інші види сировини в Україні є. Тобто нам потрібне нарощування імпорту вугілля й сірчаної кислоти для збільшення виробництва коксу. Це дуже важливо.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
