Провідне іспанське ЗМІ El Pais стало першим виданням, якому вдалося відвідати виробництво мінних тралів від Метінвесту, які постачаються ЗСУ. У великому матеріалі журналісти розповіли, як Україна посилює власну оборонну промисловість. До вашої уваги – перекладена та адаптована версія матеріалу. 

Мікроавтобус забирає журналіста на паркінгу в одному з міст України. Вікна транспортного засобу завішані темною тканиною, щоб пасажири не мали змоги визначити, куди вони їдуть. Мобільні телефони також мають бути вимкнені. Мікроавтобус робить кілька об'їздів, допоки не доїжджає до місця призначення – виробництва компанії Метінвест, найбільшої бізнес-групи в Україні. В одному з цехів збирають мінні трали для танків – нагальний інструмент для прориву російських оборонних ліній. Вони є важливою технологією для українських військових, одним із прикладів багатьох зусиль, які докладає український приватний сектор для розвитку своєї оборонної промисловості й зменшення залежності від міжнародної допомоги.

Найбільшим акціонером Метінвесту є Рінат Ахметов. В Європі він найбільш відомий як власник футбольного клубу «Шахтар» (Донецьк), постійного учасника Ліги чемпіонів. Він є найбагатшою людиною в Україні. Ахметов родом із Донецька, ключового міста Донбасу, який незаконно анексувала Росія. Метінвест – металургійний гігант, що постраждав від війни. Компанія втратила найбільший в країні металургійний комбінат Азовсталь у Маріуполі, який тепер перебуває під окупацією ворога. А найбільший у Європі завод із виробництва коксу, АКХЗ, зараз перебуває в облозі російських військ і не працює.

Рінат Ахметов, його промисловий конгломерат, а також футбольний клуб виїхали з Донецька, коли у 2014 році проросійські сепаратисти взяли місто під свій контроль. Він залишився вірним Україні, на відміну від інших донбаських бізнесменів, які надбали статки в 1990-х роках. Його зобов'язання захищати Україну залишилися незмінними, й уперше Метінвест долучився до розвитку оборонної промисловості. Це зроблено саме тоді, коли президент України назвав розбудову національної військової промисловості питанням життя та смерті.

«Якщо ми не допоможемо, ніхто не допоможе», – говорить Ігор, представник Метінвесту, щодо виробництва мінних тралів. Компанія виробляє в середньому п'ять-шість тралів на місяць.

Мінні трали Метінвесту почали застосовувати влітку минулого року, в розпал контрнаступу на Запорізькому напрямку. Російські позиції на цій ділянці фронту, а також на Донеччині захищають найбільш щільно заміновані за всю історію війн поля, говорять військові експерти. У вересні минулого року члени групи спецпідрозділу «Тор» підрахували для EL PAÍS, що на цьому напрямку фронту може бути п'ять мін на квадратний метр, включно з протипіхотними й протитанковими мінами.

Андрій – полковник, командир бригади Національної гвардії, що воює на сході країни та використовує трали Метінвесту. Вони є адаптованою версією радянського спорядження, але вдосконалені таким чином, щоб підривати до восьми мін проти п'ятьох, які могли знищити радянські мінні трали. Андрій додає, що такий трал – перший в Україні, що підходить до будь-якої моделі танків.

Секретна підземна база

Зустріч з Андрієм, військовим ЗСУ, відбувається на секретній базі під землею. З міркувань безпеки просять не вказувати, де саме вона розташована. Журналісту також не дали подивитися, як працюють трали. Що довше триває війна, то більше секретності та інформаційних обмежень встановлюють Збройні сили України. Коли мова йде про вітчизняне виробництво оборонної продукції, засекреченість ще більша. Командир підтверджує, що Метінвест також постачає їм бронежилети, каски та мобільні бункери.

«Я не знаю, як довго триватиме війна, але ми маємо 1300-кілометровий кордон із РФ. Ми завжди перебуватимемо під загрозою, і нам потрібне власне виробництво оборонної продукції», – говорить Андрій. Сигнали від союзників України в НАТО вказують на те, що допомогу буде отримати значно важче. Республіканська партія в Конгресі та Сенаті США блокує 61 мільярд доларів (55,056 мільярда євро), які Білий дім хоче виділити Україні у 2024 році. Уряд Угорщини, близький союзник Москви, також заблокував бюджет підтримки Європейського Союзу в розмірі 50 мільярдів євро. Кільський інститут світової економіки в останньому звіті підтвердив, що військові витрати західних партнерів України за час війни були найнижчими з літа до осені, скоротившись на 90% проти 2022 року.

У цьому контексті пріоритетним завданням президента Зеленського є стимулювання розвитку військової промисловості країни й залучення великих західних виробників оборонної продукції до створення виробничих центрів в Україні. У вересні минулого року президент скликав 250 представників військових компаній на конференцію в Києві, щоб оголосити про план перетворення України на найбільшого виробника оборонної продукції на Заході. Близько 40 з цих компаній пообіцяли розглянути можливість інвестування у виробничі потужності в Україні.

Проте, за даними Міністерства оборони, обсяги виробництва обмежені. Будь-яка промислова інфраструктура, зокрема виробництво стратегічних матеріалів для оборони України, може стати мішенню для російського вогню. Найкращий захист – це гарна система протиповітряної оборони. Але що ближче до російських позицій, то менше можливостей для реагування зенітної батареї, особливо проти балістичних та крилатих ракет. Навіть далеко від ворога існує небезпека.

4 грудня Фонд Карнегі за міжнародний мир, американський аналітичний центр із питань оборони й політики, опублікував песимістичну доповідь щодо потенціалу української військової промисловості. Автором доповіді є Катерина Бондар, колишня радниця Міністерства оборони та Міністерства фінансів України. Її висновки були невтішними в усіх сферах, першою з яких була безпека: «Не існує чарівного рішення для зменшення ризику. Переміщення виробництва під землю, наприклад, значно збільшить витрати й погіршить умови праці. Систем протиповітряної оборони не вистачає, вони не можуть гарантувати повного захисту».

На думку Бондар, зусилля таких компаній, як Метінвест, або тисячі невеликих приватних ініціатив – це тривалий процес пошуку рішень: «Великі інвестиції в нову фізичну інфраструктуру малоймовірні, доки зберігається загроза російського нападу». 

Автор: Крістіан Сегура