Івану Бабченку – за 90 років. Народився в Брянській області у багатодітній родині, мав п’ятьох братиків і сестричок. Коли почалася Друга світова, його село зайняли німці. Іван, як й інші хлопці, допомагав партизанам. Біля їхнього села був залізничний вузол, через яких день та ніч ішли потяги з ворожою зброєю. Чоловік розповідає, як він з товаришами підкладав на колії різні предмети, щоб ускладнити рух потягів. Зрештою німці дізналися про це і всіх хлопців забрали до концтабору в Польщу.

Іван Бабченко говорить, що бачив, як димлять труби в крематоріях концтабору, як гинули люди, котрі були разом з ним. Йому ж дивом пощастило вижити.

На Донбас Іван потрапив уже після війни, адже старший брат працював тут на шахті. У Мирнограді було кілька шахт, платили зарплатню. Тому чоловік став гірником і пропрацював під землею 40 років та ще 10, коли вже вийшов на пенсію. Тут одружився з учителькою української мови. Народилися діти. І вже 65 років у цій родині постійно лунають українські вірші й пісні.

Про те, що знову почалася війна, подружжя дізналося з телевізора. Пенсіонер та ветеран Другої світової досі не може повірити, що доводиться ще раз переживати ті страшні часи. Шкодує, що зруйновано красиві українські міста, і має лише одне бажання – дожити до нашої перемоги.

Великою підтримкою для здійснення цього бажання є допомога від «Рятуємо життя» та компанії Метінвест у координації з Фондом Ріната Ахметова. Іван Бабченко зазначає, що пенсія в нього хоч і непогана, але якісні продукти ніколи зайвими не будуть. Тому родина щиро дякує за все хороше, що гуманітарний проєкт робить для простих людей.

Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.