Комбінат Запоріжсталь Групи Метінвест Ріната Ахметова та Вадима Новинського придбав 200 ліжок для більш комфортного розміщення переселенців.
У Запоріжжі волонтери Метінвесту зустрічають і піклуються про кожного, хто потребує підтримки, на шести соціальних об’єктах компанії. Створені умови для комфортного розміщення до 1000 вимушених переселенців одночасно. Щоб жителям Маріуполя та переселенцям із тимчасово окупованих міст Запорізької області було комфортніше перебувати в Запоріжжі, для них придбали 200 ліжок.
До одного з об’єктів перебування вимушених переселенців вже надійшли перші ліжка, тож волонтери почали їх збирати.
– У такий тяжкий для України час Запоріжсталь і Метінвест активно допомагають переселенцям із Маріуполя. Для розміщення вимушених переселенців були переобладнані соціальні об’єкти компанії, – розповів голова молодіжної організації доменного цеху, куратор Хабу гуманітарної допомоги В’ячеслав ВЛАСОВ.
Волонтери допомагають жителям Маріуполя й інших міст у розв’язанні їхніх питань. Зокрема підтримують морально, адже люди приїздять у важкому психологічному стані. За словами В’ячеслава Власова, на одному з соціальних об’єктів сьогодні перебуває майже 100 осіб. Сюди завезуть приблизно 50 нових ліжок для розміщення переселенців, які ще будуть прибувати. Також комбінат Запоріжсталь забезпечує соціальні об’єкти, на яких приймають евакуйованих, матрацами, подушками, ковдрами та постільною білизною.
Зазначимо, що тут постраждалим надають медичну та психологічну допомогу – для цього були залучені фахівці-психологи Фонду Ріната Ахметова. Людей забезпечують харчуванням, турбуються про розв’язання побутових питань.
Крім опікування соціальними об’єктами компанії, Центр координації гуманітарної місії Метінвесту допомагає обласній владі в облаштуванні 2000 спальних місць на об’єктах тимчасового розміщення вимушених переселенців, яким довелося покинути свої домівки в зоні ведення активних бойових дій. З цією метою Центр закупив 2000 матраців.
Загалом у містах присутності Групи Метінвест організовано 6000 тимчасових місць проживання для людей, які постраждали внаслідок воєнної агресії Росії проти України.
Більшість біженців продовжує евакуацію в інші регіони, вглиб країни. А от сім’я Віктора Рибалка з Маріуполя поки що далі їхати не планує.
Війна застала працівника Метінвест Промсервісу Віктора Рибалку у відрядженні в Кам’янському. 25 лютого службовий автобус віз їх додому, але в Маріуполь уже не можна було проїхати, тому працівників привезли до Запоріжжя. Для чоловіка це було по-справжньому страшно, адже в Маріуполі під обстрілами залишилася його сім’я – дружина Юлія й діти, 10-річна Вероніка та 2-річний Максим. Вони змогли приїхати в Запоріжжя лише 13 березня.
– Когда начались обстрелы, сначала в подвале сидели, в частном доме. Когда отключили свет, передвинулись ближе к центру. В бомбоубежище с двумя детьми бегать было очень тяжело. Дочку тянешь, младший не понимает ничего, кричит, вырывается. Три раза сбегали, а потом я уже физически не могла. Решила – будь что будет, будем сидеть в коридорчике. В небольшом коридорчике нас помещалось семь человек, – згадує Юлія.
У першу ніч жінка з дітьми та племінницею ховалася від обстрілів у ванній кімнаті. Діти лягли у ванну, вона з племінницею – на підлозі.
– За последние 8 лет мы привыкли, что поблизости Мариуполя стреляют. Но когда в Сартане, Талаковке начались сильные взрывы, это стало напрягать и пугать. А когда начался сильный обстрел по Восточному, решили, что надо уезжать. Уехали из Мариуполя на машине 3 марта, тогда в городе было еще не так печально как сейчас. Нас не хотели пропускать, сказали, что на дороге опасно. Доехали до Новокрасновки, и там начался сильный обстрел. Нужно было ехать, а страшно! Машины брошенные, открытые, заведены, а людей нет и что с ними – неизвестно. Все горит, пылает. И много трупов. Старались закрывать детям глаза, чтоб они не видели это зрелище… И самим не смотреть. Было очень жутко ехать! – продовжує розповідати про ті страшні дні Юлія. – Поехали в село Темрюк, где жили больше недели. Сан Саныч нам дал домик для двух семей, мы выезжали с кумовьями. Нам давали продукты – молоко, яйца. Там было много переселенцев. Когда чуть-чуть утихло, 13 марта присоединились к колонне и поехали на Запорожье. Здесь нам волонтеры помогли с одеждой – мы выехали в зимних куртках и обуви, дали гигиенические средства. Пока планируем оставаться в Запорожье, а дальше будет видно.
У Віктора та Юлії в Маріуполі залишилося багато родичів і друзів, про долю яких їм нічого не відомо. Віктор тільки знає, що загинули його зять та племінник. Сестра наче вийшла на зв'язок, але поговорити не вдалося – зв'язок зник.
– Хотелось бы, конечно, вернуться в Мариуполь. В середине марта соседи говорили, что в нашем доме повылетали стекла. Как там сейчас – не знаем. Но дом – это стены, можно отстроить. Главное, чтобы были живы наши родные, о которых у нас сейчас нет никакой информации. Но если так случится, что в Мариуполь мы не вернемся, будем начинать новую жизнь в Запорожье, – каже подружжя Рибалко.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
