Гуманітарна допомога 14.07.2022 Читати 6 хв

У Запоріжжі переселенці з Маріуполя отримують допомогу від Фонду Ріната Ахметова

Центр «Я – Маріуполь» отримав від Фонду Ріната Ахметова першу партію з понад 900 гігієнічними наборами.

Фонд Ріната Ахметова розпочинає співпрацю з центрами підтримки переселенців «Я – Маріуполь» у Запоріжжі, Дніпрі, Києві та Вінниці. Мета співпраці – допомогти маріупольцям якнайскоріше адаптуватися до нових умов життя в незнайомому місті.

Звернувшись до центрів «Я – Маріуполь», переселенці можуть отримати широкий спектр послуг, зокрема гуманітарну, юридичну, соціальну та психологічну допомогу. Загалом з 24 лютого 2022 року допомога від Ріната Ахметова охопила понад 11 млн мешканців України.

У межах програми «Рінат Ахметов – Порятунок життів» Фонд Ріната Ахметова передав центру «Я – Маріуполь», що розташовується в Запоріжжі, першу партію з понад 900 гігієнічними наборами. До їхнього складу ввійшли речі першої потреби, зокрема: зубні щітки та паста, мило, шампунь, гелі для душу й пральний порошок. Такі прості, але вкрай необхідні предмети не тільки допомагають налагодити побут, а й додають упевненості вимушеним переселенцям у завтрашньому дні.

Маріуполь – це світова трагедія і світовий приклад героїзму. Для мене Маріуполь був, є й буде завжди українським. Сьогодні весь наш бізнес, усі наші підприємства сконцентровані тільки на одному – допомагати людям вижити, робити все, щоби вони не залишилися віч-на-віч із бідою. І все, що в моїх силах, я роблю й буду для цього робити.

— Рінат АХМЕТОВ

За словами маріупольців, піклування та підтримка Фонду Ріната Ахметова є важливою для людей, що опинилися в чужому місті фактично без нічого. Адже багато хто з них виїхав із Маріуполя, який кілька місяців знищували російські війська, без жодних речей і не міг забезпечити навіть власні елементарні потреби – їжу, одяг, взуття, гігієнічне приладдя.

З початку повномасштабної збройної агресії РФ Запоріжжя прийняло сотні тисяч вимушених переселенців із населених пунктів, де тривають бойові дії або які перебувають під окупацією російських військ. За словами керівника центру «Я – Маріуполь» Ірини Коробки, у запорізькому центрі «Я – Маріуполь», що відкрився у травні, наразі зареєстровані й отримують допомогу понад 3200 маріупольців, з яких більш як 700 – діти.

– Ми отримали допомогу від Фонду Ріната Ахметова та дуже вдячні за це нашим партнерам. Тому що це дійсно та допомога, якої потребують наші маріупольці, бо вони залишилися без нічого, – розповіла Ірина КОРОБКА. – Наразі ми отримали першу партію наборів, до складу яких входять засоби особистої гігієни. Ми їх видаємо маріупольцям, котрі приходять до нас і потребують такої допомоги. Вимушені переселенці отримують набори за певним графіком, раз на місяць.

Разом із тим, як зазначила керівник центру «Я – Маріуполь», не менш необхідною є психологічна підтримка та допомога маріупольцям, які вимушено залишили свій рідний дім і виїхали на безпечну територію. Адже Запоріжжя – це перше місто, до якого під час евакуації потрапляють маріупольці, котрі виїхали зі знищеного міста чи інших окупованих територій.

– Стан, у якому перебувають мешканці Маріуполя, – пригнічений. З такого стану треба допомогти людині вийти. Це той страх, жахи, які пережили наші люди. Чим пізніше людина виїжджає з міста, тим у тяжчому стані вона є, – розповіла Ірина КОРОБКА. – Тому за підтримки Фонду Ріната Ахметова в нас працює психологічна служба, що надає допомогу вимушеним переселенцям. Також проводяться групові психологічні тренінги. Однак для кожного маріупольця ми шукаємо індивідуальний підхід.

З дорослими та дітьми працюють фахівці з кризової психології та подолання травматичного досвіду. Від початку війни психологічну допомогу від Фонду Ріната Ахметова вже отримали 88 тис. жителів України. Задля цього 250 психологів пройшли навчання Фонду з курсу «Травма війни».

Психологиня Олена Іпатова з маріупольцями працює не лише індивідуально, а й веде терапевтичні групи. За її словами, найчастіше за допомогою до неї звертаються жінки. Причиною цього вона вважає упереджену думку, що начебто чоловіки – сильні, самотужки зможуть подолати психологічні труднощі, а звернення за психологічною допомогою вважається слабкістю. Однак, саме через це частіше інсульти й інфаркти стаються в чоловіків, які всі переживання й емоції тримають у собі.

– Війна – це завжди втрата. Втрата рідних, близьких, житла, майна, домашніх тварин. Втрата мрій, звичного образу життя. Добре подолати біли втрат допомагає цілий психологічний комплекс методик. Залежно від ступеня втрати й індивідуальних особливостей психіки є люди, які швидше справляються та адаптуються, а є люди, котрим треба більше часу. Щоб полегшити симптоми, над однією втратою ми працюємо від 10 сеансів і більше.

Юрій Іванович – майор міліції, який більшу частину свого життя жив і працював слідчим у Луганську. Однак, після виходу на пенсію у 2005 році переїхав із дружиною в Маріуполь. За ці 17 років Місто Марії стало для нього рідним. Тут жили родичі його дружини, їхній син і з 2014 року – донька, що також переїхала з Луганська.

Каже, що неймовірно сумує за рідним Маріуполем, своєю землею, домом, квартирою, хоч їх вже й немає. Згадує, що поряд із його житлом завод Ілліча зводив багатоповерховий будинок з металоконструкцій. У квартирі син тільки-но зробив сучасний євроремонт.

— Мій будинок, квартира повністю зруйновані. Є відео. Ми виїхали з Маріуполя 16 березня в селище Ялта, і за кілька днів після цього прямим попаданням зі Шляху Ілліча російські війська знищили їх. Селище Моряків і Черемушки повністю бомбили. Коли почалися обстріли, наша родина спускалась у підвал, а я був на вулиці. У мене був генератор, бензин, вогнище у дворі – отак і виживали, – розповідає Юрій Іванович. – Ми жили біля Торгового центру «Примор’я», де тоді стояли українські війська. І ми бачили, як з неба росіяни бомбили нас – все це на наших очах було.

До Запоріжжя Юрій Іванович із родиною приїхав 5 червня. До цього з середини березня жили в родичів у селищі Ялта, що біля Маріуполя. Його донька зараз починає будувати життя у Львові, а син – став на захист Батьківщини.

Юрій Іванович переконаний, що Україна обов’язково повернеться в Маріуполь. Саме тому він не погодився залишатися на окупованій росіянами території, адже все життя прожив в Україні та прослужив українському народу.

– Для кожного маріупольця, який опинився зараз без нічого, це дуже суттєва допомога. І фінансова допомога, і харчі, й одяг, і гігієнічні засоби. Адже багато людей приїхали без засобів до існування, і для них навіть зубна щітка має велике значення. Не всі приїхали сюди фінансово забезпеченими, є багато літніх людей, родин із дітьми, інвалідів, яким така допомога особливо потрібна. Кожен вдячний допомозі від Фонду Ріната Ахметова. У 2014 році він також у Маріуполі видавав допомогу. Моя донька тоді переїхала з Луганська в місто й теж отримувала допомогу від Фонду.

У Запоріжжя Міша разом із мамою приїхав з Маріуполя 16 березня. Каже, що поряд з їхнім будинком від обстрілів упав будинок, а поряд із двором товариша горів вантажний фургон.

– У Запоріжжі я почуваюся безпечніше, – зізнається Міша. – Коли ми виїжджали, нам вдалося взяти з собою трохи речей. Але небагато, бо ми ще вивозили машиною трьох людей. Тому допомога – засоби гігієни, продукти – дуже потрібні. Ми вдячні за таку підтримку.

Для маріупольчанки Кнарі дорога до Запоріжжя була надскладною. Спочатку їй вдалося виїхати до окупованого росіянами Бердянська Запорізької області, де вона певний час жила. В Маріуполі в дівчини вкрали автівку, тому за слушної нагоди Кнарі виїхала через Василівку до Запоріжжя.

– Ми до останнього сиділи в підвалі, довго не виходили на свіже повітря. У бомбосховищі, куди ми забігли, пробули до кінця квітня. А коли все трохи затихло, ми змогли потрохи виходити на вулицю. Коли я вийшла вперше, була шокована. Бо коли я заходила в підвал, були обстріли, але місто ще було ціле. А коли вийшла – міста просто не було, це був жах. Зараз там жахливо – всюди трупний запах від убитих людей, безліч сміття, жодних умов для нормального життя, – розповіла Кнарі. – У мене в Маріуполі нічого не залишилось – ні житла, ні майна. Я не захотіла жити під окупацією. Ніхто не вірить, що окупанти зможуть щось хороше для міста зробити, всі чекають повернення України в Маріуполь. Усі ми любимо Україну.

Вона згадує, що в Маріуполі спочатку видавали гуманітарну допомогу раз на місяць, а пізніше окупанти змушували людей працювати – усувати наслідки жахливих обстрілів, щоб отримати продукти. У Запоріжжі, за словами Кнарі, допомога вимушеним переселенцям є дуже відчутною.

Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.