Скажіть, що я фанатик, але мені важко навіть придумати категорію людей, якій навичка першої допомоги нашкодить!

Колись, ще на початку моєї карʼєри у сфері першої допомоги й тактичної медицини, директор з охорони праці підприємства-клієнта пішов погоджувати навчання співробітників до «генерала». «Не погоджую, – сказав генеральний. – Навіщо тобі ця перша допомога? У нас робочі, офіс та водії, а не військові!». Директор з охорони праці, дуже вмотивований підготувати свою команду, зніяковів та емоційно переказав мені розмову. А я був задоволений. Адже генеральний навів чудовий аргумент.

Важко знайти людину, яка поставить під сумнів те, що військовий має володіти навичками першої допомоги. Чи це не природно? Людина, яка ризикує зіткнутись обличчям до обличчя з пораненою людиною, має знати, як урятувати життя. Дивно, що така сама формула не завжди є очевидною, коли мова заходить про цивільних осіб або цивільні умови.

Відкинемо тактико-технічний контекст. Подивимось на ситуацію з медичної, а точніше рятувальної точки зору. Через призму порятунку життя, після вибухів ракет, мін та бомб ми бачимо кровотечі, опіки, рани й переломи. А що бачимо в результаті ДТП, побутових та виробничих травм? Те саме. І якщо військовим корисні навички порятунку життя при травмі, то чому не корисні цивільним?

Іноді, ще до війни, я чув, що навчати цивільних першої допомоги не так важливо, адже вірогідність того, що вони зіткнуться з травмою чи пораненням, нижче, ніж у військових. Це правда. Але чи є для цивільної людини різниця, яка вірогідність побачити травмованого: 1 із 1000 або 1 з 10 000, якщо цей 1 – твій друг, колега або ти сам? До того ж сказати, що до війни цивільні мало ризикували, не можна. 3500 щорічних смертей у ДТП, декілька сотень загиблих на виробництвах, тисячі й тисячі побутових травм. І це не беручи до уваги 100 000 випадків інсульту, виживання при якому також може залежати від своєчасного надання першої допомоги.

Виходить, навчатись першої допомоги мають не тільки військові? Вони – першою чергою, тому ми навчаємо їх тисячами, але не тільки вони. Скажіть, що я фанатик, але мені важко навіть придумати категорію людей, якій навичка першої допомоги нашкодить! Чи ви б не хотіли жити в країні, де ІТР на виробництві знають, як зупинити кровотечу в колеги, який упав з висоти, а батьки можуть звільнити дихальні шляхи дитини, що вдавилася? Де поліцейські та водії вміють надати допомогу збитому пішоходу, а охоронець бізнес-центру проводить серцево-легеневу реанімацію, поки бухгалтерка біжить за дефібрилятором?

Дискусія про те, хто і як має вчитись, була запеклою, адже її інтенсивність напряму повʼязана з нашим сприйняттям ризику й нашим прагненням безпеки. І з початком повномасштабної війни ця дискусія втратила сенс. Не тільки тому, що тепер ми всі під загрозою російських ракетних й артилерійських ударів, ударів БПЛА. Але тому, що тепер і без статистики зрозумілі прості речі, які завжди були тут: життя занадто цінне, щоб не страхуватись. Його занадто легко втратити, щоб не вжити заходів щодо його збереження. Якщо ми віримо в це, ми приречені стати нацією рятувальників, нацією відповідальних.

Зазначимо, що Група Метінвест організувала для працівників тренінги з надання першої долікарської допомоги з залученням професійних інструкторів компанії FAST. Мета навчання – підготувати співробітників, щоб вони могли правильно діяти в критичних обставинах. За планом навчання пройдуть майже 2200 працівників Метінвесту в Запоріжжі, Кривому Розі, Кам’янському, Покровську та Києві. Більше про тренінги читайте в окремому матеріалі.