Боєць на псевдо «Грім» – з родини металургів, тому без роздумів та вагань продовжив трудову династію та пов’язав своє життя з металургією.

– Мій кар’єрний шлях розпочався у далекому 1997 році. Починав з цеху гарячої прокатки, підіймався кар’єрними сходами та згодом почав працювати в одному з підрозділів управління комбінату. При виборі своєї професії не вагався навіть хвилини, адже багато дізнавався про неї з самого дитинства від свого батька, – розповідає «Грім».

На фронті працівник Запоріжсталі з початку повномасштабного вторгнення.

– На наступний день після того, як росіяни увірвалися на територію нашої країни, я вже був у місцевому військкоматі, через два дні мене розподілили і я потрапив до частини. З того дня ми з побратимами разом відстоюємо незалежність та свободу нашої держави, – продовжує свою розповідь військовослужбовець.

Зараз «Грім» та його побратими боронять Україну на Донецькому напрямку, проте, від початку повномасштабної війни боєць брав участь у боях за Чернігівщину та Херсон. Має «Грім» і бойові нагороди – за сміливість і бойові досягнення.

– Є нагрудний знак від Залужного, її я отримав за вдало проведену бойову операцію. Тоді ми з хлопцями були на Херсонщині й знищили артилерійську установку противника з першого пострілу. Другу нагороду я отримав за захист Криворіжжя, – каже «Грім».

До речі, разом з чоловіком несуть службу і чимало його колег. Проте, познайомилися вони лише на фронті. Йому, як і іншим товаришам по службі, Метінвест та Запоріжсталь надають системну допомогу та підтримку.

– Наша військова частина неодноразово зверталася по допомогу до підприємства, і щоразу оперативно її отримувала. В нас була потреба у ноутбуках, у спецодязі та взутті, оргтехніці – всі потреби Запоріжсталь допомагав закрити, – зазначає військовослужбовець.

Як каже металург, на фронті не буває легких днів. Тут завжди важко. Але, коли ти знаєш, заради чого борешся, це мотивує не здаватися та йти далі.

– На Херсонщині нас побачила одна бабуся, та почала обіймати, називала нас «синками», «рідними» та благала скоріше повернутися додому живими та неушкодженими. Я не можу передати словами ті відчуття, але вони дають сили об’єднуватися та згуртовуватися, дають сили боротися.

Це ми і робимо щодня, і будемо робити стільки, скільки це буде необхідно. Зараз кожному з нас дуже важко на цій війні, усі ми втомилися від обстрілів і бойових дій, та ми маємо триматися та підтримувати одне одного, попри все. Ми можемо і маємо перемогти, але це можливо зробити тільки коли ми єдині, – підсумував металург-військовослужбовець.