Мешканка Запоріжжя розповіла, як творчість і корисна зайнятість допомагають вистояти в цей складний час.
Удень 24-річна Катерина Прохорова працює менеджером з персоналу Запоріжвогнетриві Групи Метінвест, а вільний час присвячує волонтерству. Серед її діяльності є і досить незвичайне волонтерство – дівчина розписує петриківкою прапори та надає людям психологічну допомогу, займаючись із з ними арттерапією. Катерина дизайнер і психолог за освітою, навчалася у Класичному приватному університеті, зараз є студенткою Метінвест Політехніки. Запоріжанка охоче розповіла про волонтерство й роботу під час інтерв’ю.
– Волонтерством я почала займатися ще у 2014 році. Я займалась у студії петриківського розпису на станції юних техніків. Від початку війни ми з дівчатами почали робити петриківський розпис на прапорах та обереги для наших захисників, – розповідає Катерина. – У 2015 році мій дідусь пішов служити, я розписала і для нього прапор. Цей прапор був на війні. Коли мій дідусь повернувся, то привіз прапор і сказав, що він оберігав його від куль.
– Як ви створюєте прапори?
– Купую готові прапори й на жовтій частині малюю петриківський розпис акриловими фарбами, а на синій – пишу захисні слова та малюю герб України. Для дідуся я написала «Слава Україні! Героям слава! Ми вдячні вам за вашу мужність, силу та волю». На кожному прапорі обов’язково малюю калину, символ України, і мак.
– Скільки часу йде на роботу над прапором?
– Це залежить від мого внутрішнього стану. Бо починаю роботу, коли відчуваю, що можу сісти та одразу намалювати. Розпис прапору займає в середньому п’ять годин, може й більше.
– І скільки прапорів ви розписали під час повномасштабної війни?
– Передала понад п'ятнадцять прапорів. Перші прапори передавала для знайомих, бо з початку повномасштабного вторгнення дуже багато моїх знайомих пішли служити. Зараз через соціальні мережі до мене звернулася жінка з проханням розписати прапор для її чоловіка. Він пішов служити вдруге, й жінка хоче, щоб прапор його оберігав.
– Чи витримує розпис різні погодні умови, прання?
– Прапор висів на вулиці весь час служби дідуся, фарба тільки трохи полущилась. Прати його небажано. Але фарба на прапорах тримається добре.
– Чому ви обрали заняття петриківкою?
– З дитинства любила малювати, але займалась танцями. У восьмому класі випадково зайшла до станції юних техніків, побачила викладача з петриківського розпису й вирішила, що потрібно вчитись цьому виду мистецтв. Тим паче, що це наша українська творчість.
– Що ще ви розписуєте?
– Медальйони для військових, листівки. Мої малюнки з петриківським розписом беруть участь в акції «Листівка на передову». Одного разу я зайшла в кав’ярню й побачила, що дівчата залишили листівки з видами Запоріжжя і попросили підписати їх для військових. Я запропонувала малюнки та передала право користування своїми роботами для друку на листівках. Усього шість видів. І тепер у закладах нашого міста й уже по всій Україні можна підписати листівки, які передають хлопцям на фронт. Зараз ця акція вийшла на міжнародний рівень, і вже у Польщі також підписують листівки. Організатори акції надали й мені листівки, які підписувала я та мої друзі. Ці листівки ми передавали хлопцям на фронт разом із прапорами.
– У вас є цікавий досвід співпраці з громадською організацією. Розкажіть, будь ласка, чим саме ви займаєтеся.
– Ця громадська організація допомагає військовим. До співпраці мене запросили після мого волонтерства в обласному центрі молоді, виконую функції психолога. Ми проводимо зустрічі з волонтерами, консультації стосовно того, як працювати з військовими. У цьому місяці громадська організація починає серію тренінгів з правового захисту ВПО та допомоги службовцям. Я буду проводити арттерапію для охочих. Будемо вчитися з людьми знімати емоційне напруження через малюнки. Будемо малювати і пензликами, і руками. Головне завдання під час арттерапії – отримати задоволення від процесу та перенести свій внутрішній стан, емоції на папір.
– Як вам вдається все це поєднувати з професійною діяльністю – звідки берете час, натхнення?
– Якщо хочеш щось робити, то знаходиш час для цього. Вдень працюю у відділі кадрів, ввечері та у вільний час займаюсь волонтерством.
– А як ви потрапили на цю роботу?
– Моє знайомство з Запоріжвогнетривом почалось минулого року, коли я разом із командою брала участь у кейс-чемпіонаті M.Student Champ від Метінвесту. За проєкт «Соціальні гарантії як метод утримання й залучення співробітників» наша команда отримала гран-прі. Ми робили проєкт на базі Запоріжвогнетриву. Так я сюди й влаштувалась. Мені дуже подобається працювати на підприємстві. А коли почалась війна, то відчула впевненість, що я залишусь працювати та буду це робити на користь свого міста, підтримувати економіку і нікуди не поїду. На своїй роботі я наближаю перемогу та відчуваю, що Запоріжвогнетрив – це моя точка опори.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
