Генеральний директор Групи Метінвест Юрій Риженков у великому інтерв’ю для проєкту FAQ talks розповів про основні аспекти життя найбільшої приватної компанії України й трансформацію її підприємств під час війни. 

Велику увагу в матеріалі присвячено проблемам української металургійної галузі, новим продуктам, виробництво яких налагодив Метінвест, сплаті боргових зобов’язань та перспективам інтеграції Групи в європейський металургійний ланцюг. 

Як сьогодні почувається промисловість, як живе економіка України?

Час від початку повномасштабного вторгнення був нелегким для важкої промисловості України. Головне, що вибудувані раніше логістичні ланцюги вже не працювали, а без портів у нових бракує потужності, щоб задовольнити потреби економіки України. Через блокаду з чорноморських портів довелося піти багатьом вантажам, і їх переспрямували на залізницю, на європейські прикордонні переходи. А вони були не готові до того, щоб з цими обсягами впоратися. І тому важка промисловість не може працювати на повну потужність. Зараз металургійні підприємства Метінвесту завантажені на 60-70%, а гірничо-збагачувальні комбінати взагалі на 35-40% від довоєнних показників. 

Наскільки Група почувається сталою з огляду на зменшену потужність, відключення електроенергії, обстріли та інші ризики?

Навіть за сьогоднішніх умов ми генеруємо позитивний грошовий потік, і тому в змозі й працювати з кредиторами та інвесторами, й навіть робити певні інвестиції. Це не глобальні інвестиції з позиції стратегічного розвитку, а локальні, покращувальні інвестиції, які ми впроваджуємо на наших підприємствах. 

Компанія погасила облігації 2023 року. Я розумію, що внаслідок форс-мажору через війну була можливість не платити. Чому Метінвест вирішив платити?

По-перше, Метінвест — не тільки українська компанія. У нас також є підприємства в Європі та США. Тому ми не можемо просто вийти й сказати нашим інвесторам: якщо в Україні все погано, то ми ставимо на паузу всі наші виплати. Це буде неправильно з погляду нашого ставлення до інвесторів і з погляду фінансових ринків. Компанія в змозі генерувати позитивний грошовий потік, якого вистачає, щоб обслуговувати борги. І поки що ми прогнозуємо таку ж ситуацію і в найближчому майбутньому. Тому компанія буде обслуговувати свої борги, буде повністю виконувати зобов’язання перед інвесторами.

До речі, як ви оцінюєте баланс у діяльності українських і міжнародних активів? 

Важко сказати, адже якщо дивитися на завантаження іноземних підприємств, то вони зараз завантажені на 100%, тобто працюють повною мірою. Якщо дивитися на фінанси, то все одно в Україні ми генеруємо левову частку нашого прибутку. Тому баланс залишається. 

Які плани компанії у перспективі наступних років?

Ми маємо певні короткострокові плани, що стосуються, наприклад, випуску нових продуктів на «Запоріжсталі» чи «Каметсталі». Ми вивчаємо питання, як можна виробляти балку на наявному обладнанні чи трохи його відновивши в Кам'янському. Цей продукт можна буде використовувати для будівництва будівель чи мостів. Ми дивимося, як на «Запоріжсталі» можна виробляти товстий лист. Є приклади, де ми виробили товстий лист, вже відвантажили покупцям і маємо певні відгуки. Тобто є швидкі речі, які ми хочемо зробити, щоб відновити постачання продуктів, які ми втратили з втратою контролю над Маріуполем, які втратила українська металургія. Хочемо відновити постачання цих типів продуктів з інших наших підприємств.

Плани на найближчі 3-5 років також більше пов'язані з відновленням потенціалу виробництва сталевих продуктів в Україні. Зараз вони зосереджені здебільшого на «Запоріжсталі» та «Каметсталі». Адже ці підприємства працюють, ми знаємо, що на них можна будувати. Але, як я вже говорив, після звільнення Маріуполя ми зможемо подивитися, що можна локалізувати й там.

У нас майже не змінилася стратегічна програма щодо розвитку гірничо-збагачувальних комбінатів. Там від самого початку програма будувалася на тому, щоб виробляти якіснішу продукцію, щоб мати вищий відсоток заліза в кінцевій продукції. Це дуже важливо для «зеленої» металургії. Вона розвивається в усьому світі, насамперед в Євросоюзі, а Україна прямує до Євросоюзу. Думаю, що коли Україна стане частиною ЄС, то це буде тим самим ланцюжком, який вбудує українську гірничо-металургійну галузь в європейську. Ми можемо виробляти напівфабрикати для «зеленої» металургії. Це досить важливо для Євросоюзу.

І це те, над чим ми працюємо. Ми не можемо зараз в Україні реалізовувати великі інвестиції зі зрозумілих причин, але ми можемо робити дизайн, проєктну документацію, опрацьовувати технологічні ланцюжки й таке інше. І розпочати реалізацію проєктів відразу після закінчення війни. Для Метінвесту Європа — не чужий ринок, тому що після України Італія для компанії була другим найбільшим ринком.

Ми рухаємося до того, що Європа — це наш домашній ринок?

Для Метінвесту європейський ринок завжди був ринком номер один. Тому зараз ми просто продовжуємо ці процеси. Ми вивчаємо можливості, які там можуть бути, насамперед для того, щоб підсилювати наші можливості тут, в Україні. Наприклад, багато говорили про те, що ми розглядаємо можливість будівництва нового заводу в Італії. Це справді так. Цей завод якраз і треба будувати в Італії, щоб завантажити українські ГЗК супервисокоякісними окатками. Це буде прямий ланцюжок від України до Європи, це буде серйозний ринок збуту для нашої високоякісної гірничої продукції.

Повна версія інтерв’ю доступна на офіційному каналі Групи Метінвест у YouTube: 

Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.