Моя точка опори
29.02.2024
Зі слюсарної майстерні Каметсталі на передову війни
Хлопець з міцними, як сталь, руками, рішучим поглядом очей та щирою доброю посмішкою. Щодня разом зі своїми бойовими побратимами він наближає мирний світанок для України. Проте свої власні світанки вже два роки зустрічає далеко від рідного міста та родини. До війни Микита працював слюсарем з ремонту вагонного депо управління залізничного транспорту Каметсталі – ладнав складні механізми і своїм відповідальним ставленням до роботи заслужив на повагу колег. Та з перших днів війни його життя кардинально змінилося. Наприкінці лютого 2022-го хлопець був мобілізований до лав ЗСУ. Не маючи бойового досвіду, він щиро бажав захищати свою землю, тому стрімко опанував військову справу. І не шкодує про свій вибір. Бо вірить і знає, що все буде добре і що Україна врешті-решт переможе. І, звісно, вже мріє про те, як повернеться додому, до мирного життя, де чекають рідні і друзі. Саме вони – міцна мотивація воїна битися далі, щоб захистити найдорожче. Ще одним справжнім променем світла на війні для М