У котельному цеху теплоелектроцентралі підприємства завершили капітальний ремонт котла № 6, надійна робота якого необхідна для стабільного забезпечення парою комбінату.Котельний агрегат середнього тиску № 6, паспортною продуктивністю 90 тонн пари на годину, продукує пару для виробничих потреб Каметсталі. Головні зусилля капітального ремонту енергетики спрямували на відновлення зношених вузлів, поступовий вихід з ладу яких призводив до зниження коефіцієнта корисної дії агрегату. Насамперед замінили всі металеві поверхні нагріву котла: екранні труби, колектори ширмового та конвективного пароперегрівача, пальниковий пристрій та повітропідігрівач. Відремонтували тягодуттьові механізми, запірну арматуру, газоходи, димову трубу, замінили лінії живлення водою котлоагрегату. Не залишилися поза увагою заходи для підвищення безпеки та поліпшення умов праці персоналу, задіяного у технологічному обслуговуванні котла. Для вдосконалення безпечного робочого простору капітально відремонтували залізоб

У перші дні повномасштабного вторгнення запоріжсталевець добровольцем пішов на фронт й після складного поранення не зміг залишитись на «цивільці».Запоріжсталівець Микола – нині захисник України на псевдо «Сєдой». Працював на Запоріжсталі бригадиром на дільниці відвантаження в цеху гарячої прокатки.На великій війні – з перших днів. У 2022 році долучився до лав 110 окремої бригади ТрО, воював у 116 батальйоні.– Зять мій теж на Запоріжсталі працює, ось ми разом і пішли у військкомат, – розповідає запорізьким журналістам Сєдой.«Перший приліт тоді був мій»У складі 116 батальйону він захищав Донецький та Запорізький напрямки.Фізичної роботи чоловік не боїться. Проте в піхоті, каже, були свої складнощі:– Копати. У Донецькій області глина така, що це щось. Настільки вкопуєшся... Спочатку, пам'ятаю, новачки обурювалися – та досить, вкопався і досить. Як тільки почалися артобстріли, мінометка, вкопалися так добре, загалом.Сєдой з побратимами завжди першими зустрічали ворога, відбивали атаки оку

Машиністка екскаватора управління залізничного транспорту Запоріжсталі Людмила Романько не боїться змін – вона ними керує.Фахівчиня розпочала свій професійний шлях на Запоріжсталі ще 2017 року, працювала в цеху гарячої прокатки бригадиркою. Нещодавно вирішала повністю змінити свій професійний вектор та опанувати керування екскаватором. Для цього вона пройшла спеціальне навчання і одразу повернулась на рідний комбінат. – Мені завжди подобалась велика важка техніка, цікаво було попрацювати на кранах, екскаваторах. Тому, щойно випала така можливість, пройшла навчання, отримала права і повернулася на Запоріжсталь – але вже у якості машиністки екскаватора УЗТ, – говорить Людмила РОМАНЬКО.Нові навички Людмила напрацьовувала спочатку на навчальному полігоні, разом з досвідченими колегами-залізничниками. Але вже незабаром стала до роботи повноцінно, адже з усіма завданнями справлялася «на відмінно».– Людмила одразу себе показала як вправний і відповідальний фахівець. Окрім основних завдань що

Цієї зими вихованці дитячого садка «Берізка» та філії Зеленопільської гімназії, що у Глеюватській громаді, займалися у теплі й комфорті. За підтримки криворізьких ГЗК Метінвесту у цих двох закладах була проведена капітальна реконструкція покрівель з дотриманням вимог пожежної безпеки.Дитячий садок «Берізка» – єдиний заклад дошкільної освіти на шість сіл Червоненського старостату Глеюватській громади, де мешкають понад 1,2 тисячі людей. Його двоповерхова будівля була зведена ще у 1968 році. Відтоді у садочку проводилися лише поточні ремонти. Останнім часом найбільшу проблему становила покрівля, яка вимагала не просто перекриття, а капітальної реконструкції. За запитом громади та у межах меморандуму про співпрацю між Глеюватською сільською радою, ГЗК Метінвесту та ГО «Криворізька фундація майбутнього», яка відповідала за координацію робіт по проєкту, проблему вдалося вирішити.Пів року знадобилося будівельникам, аби привести до встановлених стандартів дах «Берізки». Загалом було виконано

Генеральний директор Групи Метінвест Юрій Риженков узяв участь у мультимедійній програмі BBC Talking Business, де розповів про втрати активів, логістичні та енергетичні виклики, підтримку армії та працівників, роботу з ветеранами, а також перспективи інвестування й відновлення української промисловості.BBC Talking Business – це програма, що пропонує глибокий аналіз головних економічних і бізнес-трендів для аудиторії в 139 мільйонів людей. Вона виходить в ефір сім разів на тиждень на BBC News у всьому світі, тричі – у Великій Британії, а також доступна на радіо та онлайн-ресурсах. У спеціальному випуску Talking Business, присвяченому третій річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну, обговорили стан економіки України, її стійкість та перспективи повоєнного відновлення.За словами Юрія Риженкова, найбільшим викликом для бізнесу після трьох років повномасштабної війни є підтримання морального духу людей. А саме, їхньої віри в те, що українці зможуть вистояти, що кожне зусилля має

Молода кранівниця ділиться своїм досвідом працевлаштування на Запоріжсталь за програмою «Перше робоче місце».Дар’я ЖУКОВСЬКА Дар’я ЖУКОВСЬКА – молода кранівниця цеху гарячої прокатки Запоріжсталі. Професію обрала не випадково: після трирічного навчання у коледжі пішла на комбінат стопами бабусі.– Спершу я дуже боялася працювати на крані. Навчатися та тренуватися на симуляторах – одне, а практичне опанування, безпосередньо робота у цеху – зовсім інше. Тож я переживала, що не впораюся, припущуся грубої помилки, – зізнається кранівниця.Валентина КАСІЯНЕНКОФахівчиня приєдналася до команди комбінату менше, ніж рік тому, але вже призвичаїлася на робочому місці, влилася в колектив. За це вдячна, зокрема, своїй колезі та досвідченій наставниці – Валентині КАСІЯНЕНКО.– Вона мене багато чому навчила. Навіть тоді, коли я дуже хвилювалася, була готова опустити руки, вона мене підтримувала, додавала віри в себе. Валентина допомогла мені більше дізнатися про тонкощі роботи саме на цій дільниці, зі

Група Метінвест разом зі спільними підприємствами стала найбільшим експортером України 2024 року за версією Forbes Ukraine.Видання склало рейтинг 50 компаній, які зробили вагомий внесок у популяризацію бренду Made in Ukraine у всьому світі та підтримку вітчизняної економіки.Основою для формування рейтингу стали дані про експортні операції від найбільших компаній України та з митної бази ImportGenius, а також виробнича та інша галузева статистика. Видання визначило квоти для кожної галузі на підставі структури експорту України за 2024 рік: агросектор – 14 компаній, харчове виробництво – 5, ГМК – 7, ІТ – 6, машинобудування – 5, деревообробка та меблі – 5. У галузях компанії ранжовані за доларовим розміром експорту у 2024 році.За підрахунками Forbes Ukraine, експорт продукції українського ГМК у 2024 році становив $7,3 млрд, а обсяг експорту Метінвесту разом зі спільним підприємством «Запоріжсталь» – до $3,9 млрд*. Компанія реалізує залізорудну сировину, плоский прокат, сталеві напівфабри

Працівниця Запоріжсталі після восьми років роботи на підприємстві доєдналася до війська.Українські жінки – неймовірні: сильні та талановиті, наполегливі та працьовиті, розумні та винахідливі. Вони демонструють неймовірну силу духу, підтримку та взаємодопомогу. Сьогодні вже не здивує жінка – військова, водійка вантажівки, керівниця чи промисловця. Лише на Запоріжсталі працюють понад 2000 фахівчинь. Від початку повномасштабного вторгнення вісім працівниць комбінату добровільно долучилися до українського війська. Наталія – металургиня з комбінату Запоріжсталь. Близько восьми років присвятила роботі машиністкою крану в цеху гарячої прокатки. З початком повномасштабного вторгнення Наталія почала активно займатися волонтерством.– Після 24 лютого мій чоловік, Віталій, мобілізувався і приєднався до Нацгвардії України. Складно було змиритися з тим, що нам доведеться бути поодаль один від одного. Ще важче було думати про те, з чим чоловік стикається на війні, ризикує щодня. У той період від тяж

Працівниця комбінату розказала чому вирішала пов’язати своє професійне життя з металургією і як їй працюється в чоловічому колективі.З Ганною Бабич зустрічаємося в самому серці Запоріжсталі – на доменній печі. Незважаючи на те, що на комбінаті майже третина працівників жінки, у доменному цеху це скоріш виключення з правил. Ганна – машиністка крану, працює на ливарному дворі, пліч-о-пліч з газівниками та горновими. – На виробничому майданчику я відповідаю за безпечне та точне переміщення різних вантажів, часто важких і габаритних. Це потребує високого рівня концентрації та навичок. Тут важливою є швидкість реакції, але водночас треба діяти без метушні, – говорить Ганна БАБИЧ.У сталеву професію Ганна прийшла стопами батьків – її мати працювала кранівницею, а батько – сталеваром на Дніпроспецсталі. Ганна теж починала свій шлях на цьому підприємстві, але згодом перейшла на Запоріжсталь, де були кращі умови праці та заробітна платня. – На Запоріжсталь хотіла прийти одразу після закінчення

Класичні підходи до впровадження змін, якими користуються компанії в стабільних та передбачуваних обставинах, не працюють в умовах війни. Тож бізнесу доводиться бути креативним і постійно шукати нові підходи, що працюватимуть тут і зараз, вважає директорка зі сталого розвитку і взаємодії з персоналом Групи Метінвест Тетяна Петрук. Вона поділилася досвідом компанії на зустрічі HRD Club Ukraine 7 березня в Києві, присвяченої управлінню змінами та ролі HR у періоди нестабільності.Подія об’єднала провідних спеціалістів, які обговорили головні виклики та ефективні рішення для бізнесу. До дискусії долучилися керівники HR-напряму «Укрзалізниці» Лідія Гриценко, Kness – Альона Кавка та CEO Lilo/Helsi Самвел Акобян.«Інструменти, якими ми користувалися до війни, в яких ми були впевнені та які давали гарні результати, нині перестали працювати. Тепер ми маємо знаходити нові інструменти, що будуть ефективними в наш час», – зазначила Тетяна ПЕТРУК.За її словами, Метінвест до великої війни мав черги