8 лютого 1931 року Дніпровський коксохімічний завод видав свій перший кокс. І вже понад дев'ять століть підприємство залишається флагманом галузі, надійним партнером українських і закордонних споживачів. До дня народження ДКХЗ згадуємо важливі етапи його становлення й розвитку.

У кожній хорошій історії є обов’язкові складові – цікавий початок, перипетії, виклики часу та герої, що долають будь-які перешкоди. Історія Дніпровського коксохімічного заводу саме така – у кращих традиціях сторітелінгу. Нам залишається її тільки переповісти. 

ВЕЛИКЕ БУДІВНИЦТВО

Життєпис ДКХЗ починається в серпні 1927 року. Тоді на схилах Дніпра біля Дніпродзержинська (тепер Кам’янського) почали зводити майбутній коксохім. Спочатку його планували як окремий цех Дніпровського металургійного заводу, легендарної Дзержинки. І лише згодом він відокремився в самостійне підприємство – Дніпродзержинський коксохімічний завод № 24. Однак доки на будмайданчику кипить робота... 

Щоб знизити рівень ґрунтових вод, фахівці вдалися до глибинного водовідливу на місці котлованів. Цей спосіб уперше застосували саме під час будівництва ДКХЗ. Осушене таким чином дно котловану вкрили тришаровою ізоляцією зі свинцевих листів, зварених автогеном. І тільки потім на цю металеву «підстилку» поклали гранітобетон.

Інженерні рішення об’єктів коксохімічного заводу були надскладними для свого часу. Тому потужності підприємства зводили під керівництвом фахівців із Бельгії, Франції, Німеччини. Невдовзі тут виросли велетенські споруди – вугільна вежа, вуглемийка, коксові батареї. А 8 лютого 1931 року підприємство видало перший кокс. Ця дата ввійшла в історію вітчизняної коксохімії як день народження Дніпродзержинського коксохімічного заводу. 

Вуглезбагачувальна фабрика, дві коксові батареї № 1 і № 2 системи «Дістікок» по 40 камер у кожній з проєктною потужністю 415 тис. тонн коксу на рік, цех уловлювання й перероблення смоли ввели в експлуатацію 18 березня 1931 року. Це були об'єкти першої черги заводу. Друга черга – три коксові батареї по 45 камер у кожній, цехи вловлювання й ректифікації – вводилася в експлуатацію протягом 1932-1933 років. Важливо, що цей етап розвитку підприємства відбувався вже під керівництвом вітчизняних інженерно-технічних спеціалістів – без участі іноземних фахівців.

Уже до 1940 року завод досяг проєктної потужності та став одним із кращих коксохімічних підприємств країни. Виробництво якісного й водночас найдешевшого коксу держави неодноразово відзначали урядовими нагородами.

ВИМУШЕНА ЗУПИНКА

У 1941 році війна все ближче підходила до Дніпродзержинська, однак завод працював. А коли з Донбасу припинило надходити вугілля, найважливіше устаткування коксохіму нашвидку демонтували й вивезли на Орсько-Халіловський металургійний комбінат, який от-от мали добудувати.

Заводчани сподівалися, що війна триватиме недовго, і після повернення їм вдасться швидко налагодити виробництво. Однак під час відступу окупанти вщент зруйнували вуглезбагачувальний цех, підірвали п'ять коксових батарей, пошкодили парокотельний, хімічний та допоміжні цехи – і разом із ними зруйнувалися надії робітників. Відновлення підприємства розпочалося тільки в 1943 році. 

З НОВИМИ СИЛАМИ

Майже три роки відбудовували Дніпродзержинський коксохімічний завод: монтували сучасне обладнання, впроваджували новітні технологічні схеми. Перший післявоєнний кокс підприємство видало у квітні 1946-го, а до 1950 року цехи відбудували повністю.

Відновлений коксохім був схожий на себе колишнього хіба що зовні, всередині ж вирувало нове життя. Тут освоювали перші вітчизняні коксові батареї типу ПВР-46, впроваджували пневматичне обвалення шихти у вугільних вежах. Підприємство швидко нарощувало потужність – десяту частину коксу Української РСР виробляли дніпродзержинські коксохіміки.

У 1965-1980 роках колектив ДКХЗ зосередився на поліпшенні якості продукції та підвищенні економічних показників. На підприємстві вдосконалювали методи комплексного впливу на виготовлення коксу, оптимізували виробничі лінії. У 1978 році питома вага продукції вищої категорії в загальному обсязі склала 78%. За підсумками роботи за 1979 рік Дніпродзержинський КХЗ нагороджений державним «Знаком якості». А за успіхи в міжгалузевому змаганні завод отримав звання «Підприємство високої якості продукції».

У 1989 році підприємство модернізується: введено в експлуатацію нову коксову батарею №1-біс з об'ємом камер коксування 41,6 м3 потужністю 750 тисяч тонн коксу на рік, 7 первинних горизонтальних газових холодильників і машинний зал цеху вловлювання хімічних продуктів коксування, установку біохімічного очищення стічних вод. У 1992 році провели перекладку коксової батареї № 5 з річною потужністю на 280 тисяч тонн коксу.

ЗМІНИ НА ЧАСІ

Спад виробництва в 90-х роках негативно позначився на збереженні пічного фонду – підприємство потребувало змін. Так, у квітні 1996 року Дніпродзержинський коксохімічний завод імені С. Орджонікідзе перетворили на відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський коксохімічний завод». Почалася реконструкція. 

1997 рік

Щоб освоїти промисловий процес отримання якісних електродних пекiв із термообробленої під тиском смоли, модернізували дільницю дистиляції та виробництва пеку СПЦ. Для цього вдосконалили необхідне устаткування: звели будівлю дистиляції, трубчасті печі (у тому числі піч для зневоднення смоли), смолопереробні агрегати, збірники фракцій смоли, установку отримання електродного пеку. 

1999 рік

Ввели в експлуатацію І-й блок на три котли ДЕ 25 14 ГМ котельні № 2. Нове устаткування  забезпечуватиме виробництво ДКХЗ достатньою кількістю пари. 

2000 рік

Вдосконалено схему підготовки шихти для коксування: ввели в експлуатацію дробарку № 5 для попереднього дроблення складноподрібнюваного вугільного концентрату. Це підвищило якість коксової продукції підприємства. 

2001 рік

На ДКХЗ запустили механізований склад пеку. Триває капітальний ремонт силосів закритого складу вугілля за унікальним способом заливки зсередини. 

2003 рік

Ввели в експлуатацію ІІ-й блок у складі двох котлів нової котельні № 2.

2005 рік

Завершилася реконструкція технологічної схеми кінцевого охолодження коксового газу з закриттям оборотного циклу води. Вперше в Україні застосували схему охолодження оборотної води закритого «брудного» циклу одночасно з її деціанізацією. Для цього в технологічну схему залучили два резервних первинних газових холодильники ХПГ 2200. Впровадження заходу скоротило викиди шкідливих речовин в атмосферу на 440 тонн у рік, зберігши якість оборотної води «брудного» циклу.

2006 рік

Розпочали ремонт коксової батареї № 1-біс. Під час реконструкції частково переклали вогнетривку кладку опалювальних простінків на глибину 4-6 вертикалей із коксової і машинної сторін із заміною броні, армувальних рам, вузлів армування анкерних стяжок, газовідвідної арматури та дверей.

2007 рік

Ведеться модернізація обладнання бензольного-скруберного відділення ЦУХПК. Один з етапів – новий підхід в охолодженні масла «дебензіне». Замість фізично зношених зрошувальних холодильників встановили два горизонтальних і два вертикальних кожухотрубчастих холодильники загальною площею охолодження 2000 м2, а також два апарати повітряного охолодження АПО з поверхнею охолодження на 7100 м2 і 4100 м2.

Побудували та ввели в експлуатацію установку сушіння гранульованого кам'яновугільного пеку продуктивністю 3,5 т на годину. Це устаткування допомогло знизити вміст вологи до 0,5% в пеку після мокрої грануляції. 

Цього ж року ДКХЗ отримав сертифікат якості міжнародного стандарту ISO 9001:2000.

2008 рік

Зупинено роботу цеху ректифікації сирого бензолу. Його повна ліквідація запланована на 2023 рік. 

2010 рік

Дніпровський КХЗ підтвердив відповідність системи менеджменту якості (СМЯ) міжнародному стандарту ISO 9001:2008. 

2011 рік

На підприємстві ввели в експлуатацію кінцевий газовий холодильник і бензоловий скрубер конструкції ГІПРОКОКС.

2018 рік

ДКХЗ отримав сертифікат відповідності системи менеджменту якості підприємства вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2015.

2020 рік

Дніпродзержинський КХЗ ввійшов до складу Групи Метінвест.

Липень 2021 рік

Розпочалася інтеграція ПАТ «ДМК» до складу Дніпровського коксохімічного заводу Групи Метінвест. Після завершення процесу об’єднання комбінат стане металургійним підрозділом підприємства.

Наразі ПРАТ «ДКХЗ» – одне з небагатьох підприємств галузі в Україні, що має повний цикл перероблення хімічних продуктів коксування. Тут здійснюється підготовка вугільної шихти, виробництво коксу, уловлювання хімічних продуктів коксування та перероблення кам'яновугільної смоли. Сьогодні завод виробляє доменний кокс, коксовий горішок, коксовий дріб’язок, бензол, сульфат амонію, пеки й кам’яновугільні масла, що відповідають європейським і міжнародним стандартам. Продукція ДКХЗ знаходить своїх споживачів у металургії, енергетиці та хімічній промисловості. Її високу якість цінують як в Україні, так і за кордоном – у Чехії, Польщі, Румунії, Угорщині, Єгипті та СНД. 

Здавалося б, час ставити крапку – наша історія про 91 рік Дніпровського коксохімічного заводу добігла кінця. Однак ми віримо, що це був лише її перший розділ. Тож далі буде... 

А про те, з якими досягненнями ДКХЗ завершив 2021-й рік, читайте ТУТ.