Як росія послідовно знищує українську металургію ракетними атаками та чим це загрожує економіці країни – у матеріалі головного аналітика BBC Monitoring Віталія Шевченко.

Так само, як тисячі інших жителів Запоріжжя, Денис МАКСИШКО багато років працює на металургійному заводі Запоріжсталь. Протягом кількох поколінь це підприємство було найбільшим і найважливішим роботодавцем у місті.

«Запоріжсталь – це не просто велике підприємство, це серце міста», – каже він.

Але тепер, після кількох російських ракетних ударів, це серце більше не б'ється. Чотири атаки – дві в серпні та дві у вересні – зупинили величезний завод, де працюють 8,5 тис. осіб, на невизначений термін.

«Обладнання знищено. Вікон не залишилося, на даху діри. Доменні печі практично зруйновані», – пояснює Максишко.

За словами операційного директора Групи Метінвест Олександра МИРОНЕНКА, росія загалом випустила по Запоріжсталі 17 ракет. Загинули вісім співробітників, 31 людина дістала поранення.

«Зараз ми розбираємо завали й намагаємося спланувати відбудову», – сказав Мироненко BBC.

Але наразі немає жодної впевненості в тому, що Запоріжсталь узагалі коли-небудь відновить роботу.

Послідовна російська кампанія ударів по українських металургійних підприємствах розпочалася в серпні. Наразі ракети уразили всі заводи, деякі – кілька разів.

Це ключовий сектор української економіки, і він – вигідна ціль для росії.

До початку повномасштабного вторгнення у 2022 році гірничо-металургійний комплекс забезпечував близько 10% ВВП України та третину її експорту. У галузі працювали понад пів мільйона людей, а кожне тринадцяте робоче місце в Україні так чи інакше було з нею пов’язане.

За словами Мироненка, через нещодавні російські атаки індустрія зупинилася, і зараз її внесок у ВВП країни «ймовірно, наближається до нуля».

Донедавна його компанія була найбільшим в Україні виробником сталі та чавуну, але зараз жоден металургійний завод країни не працює.

«Очевидно, що вони намагаються зупинити українську економіку та зробити так, щоб Україна не мала змоги заробляти на експорті, сплачувати податки й зарплати, щоб її міста не могли жити, а люди не мали роботи, – каже Мироненко. – Поки що ці їхні зусилля були дуже ефективними».

Збитки, завдані металургійній галузі, можуть мати руйнівні наслідки для економіки України та її громадян.

Доки у 2014 році не розпочалася війна з росією, Україна мала 12 металургійних заводів. Частину з них країна втратила після окупації територій Луганської та Донецької областей.

До 2018 року заводів залишилося лише дев'ять, а у 2025-му, після трьох років повномасштабної війни, ця цифра впала до шести. Серед останніх втрачених підприємств були Азовсталь та Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча в Маріуполі.

Російських ракетних ударів нещодавно зазнав і Кривий Ріг – рідне місто президента Володимира Зеленського.

25 вересня найбільше металургійне підприємство України «АрселорМіттал Кривий Ріг» оголосило, що не може працювати після постійних ударів, які тривали п'ять тижнів. При цьому завод віддав належне хоробрості своїх співробітників, п'ятеро з яких загинули.

Голова Ради оборони Кривого Рогу Олександр ВІЛКУЛ виступив з екстреним зверненням до жителів міста, у якому заявив про «дуже серйозний удар», який вплине не лише на кілька тисяч співробітників заводу. Він визнав, що ситуація дуже складна.

«Це податки до бюджету громади. І це не просто абстрактні цифри. Усі ми розуміємо – це кошти на зарплати бюджетників, на утримання міської інфраструктури, ремонти труб і котелень, це гроші на дитячі садки, соціальну сферу та багато іншого», – сказав він.

За словами керівника київської консалтингової компанії GMK Center Станіслава ЗІНЧЕНКА, податки металургійних компаній забезпечували 30–70% доходів місцевих бюджетів у містах, де розташовані ці підприємства.

«Іншими словами, від цих компаній залежить фізичне виживання міст», – сказав він BBC. – Це катастрофічна проблема для економіки України. До війни гірничо-металургійний комплекс був ключовою галуззю. Вона завжди була найбільшим інвестором в економіку, в середньому вкладаючи $2–3 млрд на рік».

Якщо металургійні підприємства залишатимуться закритими, втратити роботу можуть сотні тисяч людей. Це призведе до хвиль міграції, які відчують далеко за межами України, попереджає Зінченко.

«Насувається гуманітарна катастрофа», – каже він.

Припинення виробництва сталі в Україні також матиме вкрай важкі наслідки для оборонних спроможностей України та її відбудови.

Сталь – найважливіший компонент для військового обладнання, так само, як для виробництва укриттів та відновлення безлічі будівель, які пошкодила росія.

Саме цим москва виправдовувала удари по металургійних підприємствах, стверджуючи, що заводи в Запоріжжі та Кривому Розі виробляли військову техніку.

«Ми спробували знову запустити Запоріжсталь. Запустили піч, яка пропрацювала 10 годин, поки не стався ще один авіаудар», – сказав на конференції в Києві представник Метінвесту Олександр Водовіз.

Він додав, що через невизначеність поки що немає сенсу витрачати кошти на відбудову заводів.

Але навіть якщо виробництво вдасться запустити, українські металургійні заводи ще не скоро зможуть повернутися до звичайного режиму.

Російські удари по залізниці зробили перевезення їхньої продукції небезпечною та важкою справою. А удари по портах перетворили експорт на смертельну лотерею.

«Порти фактично заблоковані, – каже Мироненко. – Кожне судно можуть атакувати, і шанси 50 на 50 – або вдасться, або ні».

Проблеми України можуть також поглибити квоти на імпорт сталі, які запровадив Європейський Союз 1 липня.

Але співробітник Запоріжсталі Денис Максишко не втрачає оптимізму.

Його колеги роблять усе можливе, щоб повернути комбінат до життя: розбирають завали й ремонтують усе, що ще можна полагодити.

«Це те саме, що військові роблять в окопах. Звичайні люди, як солдати, борються за те, щоб завод був живим», – підсумовує він.