Від навали російських загарбників Чернігів захищав працівник Запорізького ливарно-механічного заводу.

На офіційній сторінці Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного часто розповідають історії українських захисників під хештегом #Україна_тримається_на_наших_плечах. Чергова історія – про військового Юрія з Запоріжжя. До війни він працював газорізальником на Запорізькому ливарно-механічному заводі.

Служити Юрія відправили на чернігівський напрямок. Попри велику любов до рідного міста, боєць жодного разу не звертався до командирів із проханням перевести його на запорізький напрямок, адже своїм домом він вважає всю Україну.

– Вся Україна – мій дім. Немає різниці, який куточок цього дому боронити, – говорить Юрій. – Впевнений, там є кому захистити моє рідне Запоріжжя. А я, значить, більше потрібен на Чернігівщині.

Про свій перший бій за Чернігів боєць розповідає коротко і без зайвих сантиментів:

– За час бою я пережив три стани: спочатку страх, потім цікавість та азарт. Не було хвилювання, лиш розуміння, що ворога, який прийшов на нашу землю, треба давити. І дай Боже, задавимо зовсім, – розповів боєць.

Найстрашніше, за словами військового, – це бачити, як від війни страждають мирні люди.

– Чесно кажучи, страшно було дивитись на наслідки звірств росіян, страждання цивільних у місті. Якось одразу після обстрілу везли до шпиталю бабусю з дідусем. Міна впала в кількох метрах у момент, коли вони просто гуляли парком. Обох тяжко поранило, море крові. Того, що я там побачив, мені вистачило на все життя, – задує Юрій.

Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.