Вірі з Чернігова – 46 років, вона мама двох хлопчиків. Родина не змогла виїхати з міста після початку облоги, і майже 40 днів жила в підвалах. Віра – соціальний працівник, і під постійними обстрілами ця жінка примудрялася бігати на роботу, щоб виплатити всім субсидії та допомогу. А ще Віра знає, наскільки важливе психічне здоров’я. На програму психоемоційної реабілітації «Незламна мама» від «Фонду Маша» для мам і дітей, які постраждали від війни, жінка приїхала заради своїх хлопчиків. Бо після того, що сталося, вони дуже змінилися. Далі – історія Віри.
– У перші дні великої війни Чернігів опинився в облозі. У місто росіяни не зайшли, але весь час бомбили його. Вони знищили нашу інфраструктуру: ми жили без світла, води, про інтернет я взагалі мовчу. В магазинах не було продуктів, ми з сусідами підгодовували одне одного. Виїхати було дуже складно – якщо зазвичай дорога до Києва займала дві години, то тоді – дві доби. І всю дорогу росіяни обстрілювали колони.
Ми не ризикнули виїжджати, а переїхали з синами в підвал. Мої хлопці місяць звідти не виходили. А я бігала у справах і по роботі. Бо працюю в соціальному захисті, і не могла покинути людей. Нашим завданням було виплатити всі субсидії та допомогу. Бо якщо людям вдавалося виїхати, їм потрібні були гроші! Якось у березні я пішла на роботу й потрапила під авіаналіт. Літаки кружляли над житловими будинками та скидали на них бомби. І збивати їх було нічим. Не можу описати, як це було страшно.
Ми жили в підвалі вже місяць, коли одного сонячного дня, 27 березня 2022 року, я попросила дітей вийти на свіже повітря. За місяць вже ніби встановився графік обстрілів. Росіяни бомбили місто, як за годинником, з перервою на обід. Сирен не було. Про обстріли ми дізнавалися вже по факту, за звуками вибухів і свистом снарядів. І саме коли мої хлопчики вийшли в двір, у нього прилетіли дві бомби...
Дітей врятував сусідський сарай. Він захистив їх від страшних травм, але не захистив від контузій. Хоча діагноз я ставила сама – молодший син ще три дні постійно плакав. До лікарні треба було йти пішки під обстрілами. Я не ризикнула.
Після того випадку мої сини почали боятися виходити за межі будинку. Менший перестав усміхатися, старший став погано вчитися. До кінця облоги ми переїхали в підвал багатоповерхівки, там жили й інші люди. Це допомогло моїм хлопчикам заспокоїтися. Та по психологічну допомогу для дітей я змогла звернутися лише в травні.
Тим вибухом знесло частину даху на нашому будинку, вибило вікна з шибками, у подвір’ї утворилася 6-метрова в діаметрі воронка глибиною майже у два метри. Жити там не можна, бо з даху тече, але йти нам більше нікуди. Я не жаліюся – є родини, в яких від будинків залишився лише фундамент. Головне, що ми всі живі.
Коли побачила анкету на «Незламну маму», не вагалася ані секунди. Бо знаю, наскільки важливе психічне здоров’я. Я дуже вдячна цій програмі! Бо на обличчях моїх дітей нарешті з’явилися усмішки. Вони перестали боятися сирен, які все ще лунали в Чернігові, коли з’явилася електрика. Почали добре вчитися, знайшли друзів. Коли зараз дивлюся на своїх синів, то й сама оживаю. Багато дівчат з моєї зміни плакали, бо не розуміли, в якому стані перебували довгі місяці. Завдяки «Незламній мамі» вони розквітли! Я впевнена, що разом із нами розквітне й наша країна! Тому, українці, вище носа, ми маємо жити, бути і перемагати!
Підтримати наших «Незламних мам» можна тут: https://dobro.ua/project/nezlamna_mama_podarunki_za_donati/
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
