Емоційне та психологічне перезавантаження після пережитого лиха війни відчули 140 жінок – учасниць проєкту «Незламна мама», до реалізації якого долучилася гуманітарна ініціатива «Рятуємо життя». Серед них – Наталя Владикіна, яка працює інженером-дослідником у цеху досліджень коксохімічного підрозділу Каметсталі.
У рідному Маріуполі жінка мала щасливе життя та домівку своєї мрії. Як згадує вона сама, затишну квартиру після ремонту з новими меблями та технікою залишилося прикрасити тільки шторами. Так було напередодні російського вторгнення в місто. І зовсім скоро все змінилося – не залишилося ні домівки, ні роботи, ні друзів, які загинули під ворожими обстрілами.
29 років сумлінної праці Наталя Владикіна віддала комбінату Азовсталь, співробітником якого був і її чоловік Михайло Тормишев.
– Уже з перших днів війни на Азовсталі були відкриті бомбосховища, щоб металурги з родинами та місцеві жителі мали змогу врятувати своє життя, але ми вирішили залишитися в нашому будинку, де було власне надійне укриття. З кожним днем обстріли ставали все частішими, разом з нами в підвалі перебували люди навіть з сусідніх домівок. Обов’язки розділили між собою, щоб хоч якось підтримувати необхідні умови проживання. Я готувала їжу на 50 людей, інші жінки доглядали дітей, чоловіки відповідали за продукти та дрова. А вже 15 березня почалися проблеми з водою, до того ж окупанти почали обстрілювати наш дім. І ми з чоловіком вирішили покинути місто. Пощастило, що наша машина вціліла в гаражі. Виїжджали вздовж Азовсталі по Набережній, а поруч у цей же час ракети знищували вщент наш комбінат. Ми вже й не вірили, що вдасться вибратися звідти живими. Проте все ж таки виїхали, дісталися безпечного місця. Уже скоро почалося наше нове життя тут, у Кам’янському, – розповідає жінка.
Донька Наталі Яна разом з чоловіком та двома маленькими дітьми також змогла виїхати з окупованого міста, зустрілися родичі вже під спокійним небом.
Стабілізувати свій емоційний стан після пережитого пекла воєнних дій Наталі допоміг проєкт «Незламна мама». Протягом трьох тижнів жінка проходила реабілітацію в тихому куточку поблизу Чернівців.
– Дуже щаслива, що завдяки компанії Метінвест приєдналася до цього проєкту. Це стало дійсно перезавантаженням для мене. Заняття з психологами допомогли мені подолати стрес після пережитого, до того ж я обожнюю творчість, тому арттерапевтичні майстер-класи також пішли на користь. Адже нам усім потрібні сили, ми маємо триматись до перемоги. Мріємо про вільний Маріуполь та віримо, що одного дня повернемося в рідне місто, де залишили своє серце, – висловила сподівання Наталя Владикіна.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
