Студенти першого недержавного гірничо-металургійного університету вже перетнули перший екватор навчання. І навіть попри підступні намагання ворога зломити віру у майбутнє, студенти Метінвест Політехніки сталево налаштовані на успіх, вони продовжують здобувати знання, бо освіта – це завжди про майбутнє.
Гнучкий графік, студентоорієнтовність, додаткові консультації за потреби, потужні цифрові платформи, де викладаються та зберігаються усі записи лекцій і занять, – все це надає сьогодні можливості для того, щоб отримувати вищу освіту. Про враження від освітнього процесу, плани та мрії, а також поради майбутнім вступникам, розказав Марко Вінковський, студент-маріуполець першого набору Метінвест Політехніки.
Марко Вінковський – студент Метінвест-Політехніки
– Марко, розкажіть будь-ласка, що привело вас у Метінвест Політехніку?
– Через те, що я жив і працював у Маріуполі, про новий технічний університет Метінвест Політехніка я дізнався одразу, як тільки оголосили про намір його побудови. Перша думка – круто було б навчатися у такому сучасному закладі з топовою архітектурою. Але особливих планів на навчання у мене тоді не було, бо право на безкоштовну освіту від держави я вже використав, а дозволити собі другу вищу освіту на той час не було фінансової можливості. Згодом, вже вдруге, про цей університет мені нагадали під час проведення програми «Молоді лідери». Нагородою фіналістам чудового проєкту як раз були сертифікати на безкоштовне навчання у Метінвест Політехніці. В той момент я налаштувався проявити себе і здобути цей приз, але війна внесла свої корективи.
З початком повномасштабного вторгнення ворога, 24-го лютого був змушений виїхати з Маріуполя до Запоріжжя. І коли я дізнався про те, що є можливість вступити до Метінвест Політехніки, сприйняв це як справжній знак долі, і чудовий шанс започаткувати нове життя. Оскільки перед тим я неодноразово думав про те, щоб навчатися у цьому виші, повністю не розуміючи як саме туди потрапити, а тут з'явилась така можливість, без будь-яких вагань подав свої документи в приймальну комісію.
– Ви – майбутній магістр освітньої програми «Інтелектуальні системи управління в гірничо-металургійному виробництві». Чому саме напрямок автоматизації та комп‘ютерно- інтегрованих технологій ви обрали?
– Свою першу освіту я здобув за напрямом «Системи управління виробництвом та розподілом електроенергії», тому базову основу знань про автоматизацію маю. Навчаючись колись у «Приазовському державному технічному університеті», я брав участь у програмі «Крок у майбутнє», в межах якої пройшов практику у секторі КВПтаА Управління автоматизації ММК ім. Ілліча, де і залишився згодом працювати. Аспекти автоматизації в металургійному виробництві відрізняються від автоматизації виробництва та розподілу електроенергії, тому мені довелося проходити навчання на виробництві та додати потужний компонент самоосвіти. Вже під час роботи я переконався, що ця галузь мені дуже подобається. Освітню програму «Інтелектуальні системи управління в гірничо-металургійному виробництві» обрав через прагнення посилити теоретичну базу, а також систематизувати та поглибити практичні навички.
– Поділіться вашими враженнями від навчання: що подобається найбільше та чи є якісь складнощі у форматі дистанційного навчання?
– Враження тільки позитивні. Подобається, що освітній процес відбувається ввечері, такий графік гнучкий, це зручно для поєднання роботи та навчання. Так, безперечно, це нелегко, але варто того, щоб мати змогу кожен день спілкуватися з викладачами. Були побоювання щодо дистанційного формату, все ж таки в «живому» спілкуванні бачив більше плюсів. Однак це виявилось зовсім не критично, тим більше що для себе вбачаю окремі переваги, – не треба витрачати час на дорогу, навчання проходить в максимально комфортних умовах, є можливість зробити чай чи каву, і уважно слухати лекції. Важливим є те, що всі заняття мають відеозапис, тож при виниканні питань стосовно матеріалу, можна все передивитись. Викладачі завжди йдуть назустріч, відповідають на всі запитання, навіть у вихідні. Це дозволяє ефективно і швидко виконувати завдання.
– Чи плануєте надалі пов‘язати своє професійне життя з цією сферою, Україною та інженерно-технічним світом? Поділіться з нами планами та мріями.
– Я ніколи не хотів змінювати місто свого проживання. Мені подобається подорожувати, але жити я завжди хотів в рідному Маріуполі. Одна із мрій було відправитися в подорож Україною на мікроавтобусі, купувати в кожному місці наліпку, наліплювати її на крило авто і добитися того, щоб все крило було в наліпках. Але зараз цю мрію довелось відкласти. Зараз моя головна мета – після перемоги України стати частиною відбудови Маріуполя, тож вже сьогодні я маю чудову можливість здобувати знання. Мотиваційний лист для вступу я писав у смартфоні, бо все інше майно було зруйноване в Маріуполі… Саме для навчання довелося купувати ноутбук, але це важливий вклад в мій особистий розвиток задля того, щоб вже скоро стати до відбудови Міста Марії та України.
– Марко, ваші рекомендації, чому саме зараз важливо навчатися? Така собі настанова майбутнім студентам від тих, хто вже вчиться.
– Саме зараз час навчатися, тому що попереду нас усіх очікує наймасштабніший проєкт відновлення країни. І як то кажуть – хто ж, якщо не ми! Крім того, вчитися необхідно завжди, бо, чим більше ми знаємо, тим менше ми знаємо. Позаду вже перший екватор навчання, і вже сьогодні я застосовую отриманні знання на практиці.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
