Операційний директор Групи Метінвест Олександр Мироненко в студії Прямого каналу розповів про роботу Сталевого Фронту Ріната Ахметова, безпеку воїнів на передовій, зведення фортифікаційних споруд, взаємодію з військовими та плани з випуску нової продукції для фронту.
— Зараз зведення фортифікацій активно обговорюють у суспільстві. З чого це все почалося для Сталевого Фронту Ріната Ахметова? Коли ви доєдналися до цього процесу?
— Ми, в Метінвесті, доєдналися до цього процесу ще на початку повномасштабного вторгнення. У нас було завдання від військових укріплювати міста, де розташовані наші підприємства. І тому ми почали зводити фортифікації навколо цих міст. Надавали ресурси, техніку та людей, щоб перекривати дороги, робити протитанкові рви й не допустити швидкого вторгнення та просування окупантів по нашій землі, щоб вони не зайшли до цих міст.
Більш масштабно на Донецькому та Запорізькому напрямках ми почали долучатися до цього процесу з кінця осені минулого року. І відтоді 24/7 ми залучені до побудови фортифікаційних споруд, які зараз допомагають нашим хлопцям і дівчатам боронити країну.
— Розкажіть про фортифікацію нинішньої війни. Які саме це споруди?
— Це система взводних опорних пунктів (ВОП) і ротних опорних пунктів (РОП), які обладнано шляхами сполучення, укріплено протитанковими ровами, що закривають доступ техніки до цих фортифікаційних споруд. У кожному ВОПі є бліндажі, де може переховуватися особовий склад. Є щілини, в яких можна перечекати артобстріл. Є заглиблення, де можна сховатися від дронів. Тобто це така система укріплень, що дає можливість військовим вести бойові дії та забезпечує їхню безпеку під час нанесення ворогом авіаційних або артилерійських ударів.
— Окремо виділити важливість якихось споруд неможливо? Потрібні й ВОПи, й РОПи?
— Це система, що може працювати тільки під керівництвом військових інженерів. Як правильно вибудовувати райони оборони, на яких потім будуть розміщуватися наші військові? Де вони повинні бути з огляду на місцевість — низину чи височину? Або ще якісь речі: як правильно розташувати місця для артилерії, укриття для техніки, капоніри? Це все визначають військові, а ми вже руками та технікою виконуємо те, що їм потрібно, й потім забезпечуємо облаштування всіх цих окопів. Це й ліс, і геотекстиль, і сталева сітка, й бункери, які виробляються на наших підприємствах. Тому це не можна описати, як один окоп – це певна система фортифікації з взаємопов’язаними елементами, що загалом забезпечує результат, щоб ворог не просувався.
— Чи є якісь певні особливості або складнощі, з якими ви стикаєтеся під час будівництва фортифікацій?
— Основний виклик і складність – це, напевно, безпека людей, які там працюють. У нас із військовими є погоджена система. Наприклад, якщо ми копаємо за 5-7 кілометрів до «нуля», куди добиває артилерія, то не виводимо своїх людей на облаштування укріплень. Там працюють лише наші екскаватори та оператори екскаваторів. А інколи ми просто даємо екскаватор, а військові відряджають свого оператора. Адже там доволі небезпечно, й цивільних осіб туди не можна відправляти, тому що є ризик дістати поранення або загинути.
А коли ми працюємо за 15-20 кілометрів від «нуля», залучаємо й свої бригади, щоб не відривати військових. Представники Сталевого Фронту займаються і будівництвом районів оборони, і їхнім облаштуванням, щоб ми могли передати готовий ВОП чи РОП, де вже потім можуть розміщуватися військові.
— Чи можете ви озвучити, як виглядає процес співпраці з військовими й у чому її особливість?
— Процес співпраці виглядає так: є військово-цивільна адміністрація, перед якою поставлене завдання облаштувати лінії оборони. На це їй виділяють певні кошти. Є інженерні війська. Є Державна спеціальна служба транспорту (ДССТ), яка виконує будівельні роботи. І є приватний бізнес, що готовий долучитися до будівництва фортифікацій. Це не лише Сталевий Фронт Ріната Ахметова, Метінвест або ДТЕК, а ще багато інших бізнесів, які також роблять свій внесок у побудову споруд. Усі збираються. За кожним закріплюють певну ділянку, яку він має облаштувати.
Потім військові інженери на мапі позначають, що й де має бути побудовано з погляду тактики й стратегії.
Після цього ми виїжджаємо на місце будівництва. Визначаємо, скільки техніки та людей потрібно. І стаємо до роботи. Залежно від відстані до «нуля» або робимо роботи під ключ, або виконуємо земляні роботи та надаємо матеріали, а військові вже облаштовують споруди. Плюс приватної ініціативи полягає в тому, що ми робимо все швидше, ніж держава. Після ухвалення рішення ми виводимо техніку вже наступного дня. У держави ж фінансових можливостей більше, але вони роблять трохи повільніше.
— Бюрократична машина все-таки дає про себе знати.
— І тому на певних напрямках військові нас просять: от тут зробіть, тому що нам конче потрібно. Тут потрібно швидко, тому відправляйте сюди техніку. І там працює наша техніка. А наші відповідальні особи прямо в полі координують свою роботу з військовими, й таким чином ці всі лінії будуються.
— Ви згадали про бункери виробництва Метінвесту. Наскільки зараз вони відрізняються від перших «криївок»? І які відгуки про них від військових?
— По-перше, ми вже офіційно сертифікували, кодифікували й поставили на озброєння наші «криївки». Тобто це вже затверджений Міністерством оборони та інженерними військами виріб, що використовується для зведення фортифікацій.
Зараз ми маємо дуже багато модифікацій укриттів. Залежно від потреб військових «криївка» може бути розміром 2х12 метрів і використовуватися як польовий штаб. Набір із 5-6 індивідуально обладнаних «криївок» — це командний пункт. Стандартний бункер містить 8 місць для відпочинку військових.
Ми вже розробили «криївку» для спостережних позицій. Вона маленька — 2х3 метри, містить два льохи, стіл, зручне робоче місце. Зараз на Донецькому напрямку такі «криївки» використовують для екіпажів дронів. Військові розташовуються, ставлять антенну й починають працювати дронами. Якщо є якась небезпека – згорнулися й поїхали. Але навіть під час артилерійського обстрілу вони перебувають у безпеці.
Ми також завершуємо ще один масштабний проєкт – великий підземний госпіталь із наших «криївок». Думаю, це буде перший в Україні такий медичний заклад. Він може розташовуватися поблизу лінії фронту.
Військові дуже задоволені «криївками». У них завжди є деякі побажання, що змінити в обладнанні бункерів. Ми вже майже 500 одиниць відвезли на лінію фронту, й на них є постійний запит. Я вважаю, що це найкраща відповідь на запитання, адже ці вироби мають попит і потрібні зараз нашим хлопцям і дівчатам.
— Окрім укриттів, про що ще просять українські захисники та захисниці?
— Дрони, РЕБи зараз дуже потрібні. Навіть якщо говорити про будівництво фортифікацій, кожну нашу точку, де працює техніка, ми обладнуємо РЕБом. На жаль, супротивник вже має такі дрони, які працюють на 15-20 кілометрів, і потрібен РЕБ, щоб їх заглушити. Тому РЕБ – це дуже велика потреба. Сталевий Фронт купує ці речі й передає військовим.
Проте, на мій погляд, основне, чого не вистачає нашим військовим, — це підтримки суспільства, яка була на початку війни. Під час кожної розмови вони кажуть: нам здається, що всі вже починають забувати, що в нас іде війна. І наголошують: продовжуйте допомагати армії, не збавляйте обертів, не втрачайте віри. Адже, якщо тил втратить віру, то їм не буде за що стояти там.
І це спонукає та надихає нас робити те, що ми робимо, з подвійними, з потрійними зусиллями.
— Ви сказали про РЕБи. Наскільки розумію, будете розвивати цей напрям, щоб розмістити їх на кожній локації, де перебувають українські воїни. Які ще плани?
— РЕБи ми переважно купуємо, це не наш основний вид виробництва. Але ми для них робимо різні кріплення, антени й таке інше. Куди плануємо рухатися? Це розроблення та виробництво різних видів бронесталі та інших виробів для нашої оборонної промисловості, яка зараз відновлюється. І це наш основний виклик, який ми разом із Міністерством оборони та «Укроборонпромом» плануємо подолати.
Бронесталь може застосовуватися, наприклад, для виготовлення башт для захисту кулеметників, для додаткового бронювання бронетранспортерів, а також у виробництві великого переліку іншої техніки та засобів, що використовують наші військові. Ми зосередимося на виробах, спрямованих на захист хлопців і дівчат.
