Нове місце роботи фахівець знайшов майже відразу після переїзду завдяки Центру кар'єри Метінвест.
Від початку повномасштабного російського вторгнення Запоріжжя прийняло понад 252 тис. переселенців із тимчасово окупованих територій та населених пунктів, де тривають активні бойові дії. Більшість із них – маріупольці. Багато переселенців з Маріуполя після евакуації залишилися в Запоріжжі, де буквально з нуля розпочали нове життя. Волонтери допомагають їм з житлом, речами, продуктами. Також люди можуть отримати необхідну медичну та психологічну допомогу.
Один із маріупольців, який розпочав нове життя у Запоріжжі, – В’ячеслав Нехаєв. До початку активних бойових дій він працював на комбінаті Азовсталь бригадиром залізничного підрозділу. Покинути рідну домівку й улюблену роботу його змусила війна.
– Вранці 24 лютого я прокинувся на роботу. Підійшовши до своєї машини, почув вибухи, але не надав їм значення, бо новини не читав. Уже по приїзду на роботу я дізнався, що наше місто атакують росіяни. Десь об 11:00 нам сказали, що Азовсталь зупиняють. Попросили їхати додому. Коли я повернувся, ми разом із дружиною і дитиною почали збирати речі для виїзду з міста. Того ж дня ми виїхали з Маріуполя й дісталися села Берестове Бердянського району, де живе матір дружини. Там ми жили до того, поки в село не зайшли російські танки. Побачивши російських військових, ми вирішили їхати до Запоріжжя, – розповів В’ячеслав НЕХАЄВ.
Родина Нехаєвих виїхала з Берестового 8 квітня. У Запоріжжі через знайомих вони орендували житло та почали обживатися на новому місці. Тоді ж постало питання пошуку роботи. В’ячеслав, маючи 17-річний досвід роботи на металургійному підприємстві, звернувся до Центру кар’єри Метінвест, де йому запропонували вакансію.
– Майже одразу після приїзду до Запоріжжя я почав шукати роботу. Для цього звернувся до Центру кар’єри Метінвест. Оскільки в мене є і профільна освіта, і досвід роботи на металургійному підприємстві, мені запропонували роботу на Запоріжсталі. У відділі кадрів для мене підшукали вакансію машиніста залізничного крана. Хоч до цього я був бригадиром, працювати з кранами мені доводилося, маю посвідчення машиніста залізничного крана. Та хочу зауважити, що крани на Азовсталі відрізняються від запоріжсталівських. Там їх возили тепловози, а тут вони їздять самостійно. Тому мені довелося опанувати нову для себе техніку, з чим я успішно впорався, – розповів В’ячеслав НЕХАЄВ.
На Запоріжсталі переселенець із Маріуполя працює вже приблизно чотири місяці. Враження від підприємства в нього лише позитивні.
– Працювати на Запоріжсталі мені подобається. Умови праці тут достойні, колектив дружний. Завод добре мене прийняв, тому я не відчуваю себе тут чужим. Навпаки, колеги створили для мене комфортну атмосферу й завжди приходять на допомогу, якщо це потрібно. Я дуже радий, що влаштувався на Запоріжсталь, бо це підприємство майже таке ж, як і мій рідний комбінат Азовсталь, – поділився враженнями машиніст крана.
Переживши складний досвід евакуації та побудови життя з нуля, чоловік поки що не будує плани на майбутнє. Єдине бажання в нього – повернутися додому.
– Після пережитого ми не плануємо заздалегідь. Чекаємо, поки закінчиться війна і ми зможемо повернутися до українського Маріуполя. Зараз же я просто задоволений тим, що в нас є. Коли маєш хоч якусь стабільність і впевненість у завтрашньому дні – це вже щастя, – підкреслив В’ячеслав НЕХАЄВ.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.
