Ми видобули вугілля, збагатили його й отримали концентрат. Тепер вибираємося з глибин шахти та вирушаємо прямо на коксохімічне виробництво. Тут буде спекотно!
Для приготування доменного коксу нам знадобиться коксівне вугілля й коксова піч. Найчастіше використовують кілька видів вугілля. Спеціально приготовлену суміш вугілля називають шихтою.
У металургії кокс (від нім. koks та англ. coke) – твердий пористий продукт сірого кольору. Його отримують при нагріванні кам'яного вугілля до 1000 ° С без доступу повітря. Цей процес називається коксуванням.
Кокс – це високоякісне бездимне паливо для виробництва чавуну в доменній печі. Там його використовують не тільки для розплавлення шихти, а й для відновлення заліза з руди.
Застосування коксу дуже різноманітне: в ливарному виробництві, хімічній і феросплавній промисловості та навіть для опалення будинків.
Авдіївський коксохімічний завод
![](/data/file/d9/42/d942852d5b774f45b00366a1663c5811_1200x429.jpeg)
Авдіївський коксохімічний завод є найбільшим у Європі коксохімічним підприємством. На заводі випускається 31 вид продукції для українських та іноземних компаній.
Серед найбільших коксохімічних підприємств України – «Запоріжкокс», Дніпровський коксохімічний завод, Южкокс, Харківський коксовий завод.
Власне виробництво коксу є і в металургійних комбінатів «АрселорМіттал Кривий Ріг» та «Азовсталь».
Коксова батарея
![](/data/file/67/e2/67e22120342141b0a399b71866abb920_1200x799.jpeg)
ПІДГОТОВКА
Тепер ми маємо необхідні інгредієнти, щоб почати приготування пирога. Коксовий пиріг – саме так називається продукт, який одержують із коксової печі.
Після видобутку й перероблення в концентрат коксівне вугілля прямує на коксохімічні заводи для виробництва коксу. Перший етап приготування нашого пирога – дроблення вугілля для одержання борошна. А точніше – вуглепідготовка. Борошно має бути найвищого ґатунку й тонкого помелу. Це дозволить отримати однорідний, міцний кокс. Кожна крупинка домішок істотно знижує якість коксу, порушує його однорідність і спричиняє розвиток тріщин, які погіршують перебіг хімічних реакцій під час виробництва чавуну.
Коксохімічне виробництво
![](/data/file/c5/43/c5436d4b88e6443799b3cdeacfd2123d_1200x1123.jpeg)
КОКСУВАННЯ
Коксовий пиріг готують у спеціальних духовках – коксових печах, об'єднаних у коксові батареї. В одній батареї може бути від 45 до 70 печей.
Усе як удома на кухні, різниця лише в розмірах духовок і температурі приготування. Коксова піч – це горизонтальні прямокутні камери, які обігріваються через бічні стіни. Вугілля завантажується зверху. Перетворення відбувається без доступу повітря та при температурі понад 1000 °С.
Зазвичай тісто складається не тільки з борошна. Так і кокс здебільшого отримують не з одного виду вугілля, а з шихти. Як і класичний пиріг, коксовий починає готуватися із зовнішніх країв до середини. Коксування триває 14-16 годин і поділяється на кілька стадій – залежно від температури нагрівання.
IV століття н. е. – у Китаї вперше описано процес виробництва коксу. Сьогодні Авдіївський КХЗ – найбільше коксохімічне підприємство в Європі.
Перша – стадія сушіння. Вугілля нагрівається до 200 °С, і з нього випаровується волога. При подальшому нагріванні до 350 °С (друга стадія) вугілля починає «розм'якшуватися». На його зернах утворюється плівка з бітумів – залишкових смолоподібних продуктів перероблення вугілля. На третій стадії при температурі до 500 °С вугілля стає пластичним. З 600 °С пиріг тільки починає «запікатися», утворюється напівкокс. А до 1050 °С процес утворення твердого коксу завершується.
Кожна стадія випікання коксу супроводжується складними хімічними процесами. При спіканні коксу утворюється цінний побічний продукт – коксовий газ. При його очищенні одержують смолу, аміак, сірчану кислоту, бензол, феноляти й легкі піридинові основи. І якщо формули цих речовин згадає вже не кожен, то з продуктами, що за ними ховаються, стикалися всі. З цих речовин роблять добрива, лаки й фарби для холодильників та автомобілів, нафталін, дьоготь для будівництва доріг і багато іншого.
Розпечений коксовий пиріг стає розсипчастим. Його видають за допомогою дверей машини й коксовиштовхувача у спеціальний вагон. Щоб кокс не горів поза піччю, його гасять. Існує два способи охолодження: мокрий, при якому кокс зрошується водою, і сухий, коли температура знижується за допомогою обдування циркуляційним газом.
Отриманий кокс просіюють і сортують за розмірами шматків. Найбільший – доменний кокс, середній – коксовий горішок, а решта – коксова дрібниця. Великий іде в доменну піч для виплавлення чавуну, середній використовується як паливо у феросплавній промисловості, а дрібний відправляють для виробництва агломерату. Кокс – готовий продукт для виплавлення чавуну.
![](/data/file/ad/a8/ada83df1745746aba750f77c9c5c6257_1200x799.jpeg)
![](/data/file/2f/95/2f95b9578e314c8e8dd9485e425a7c10_1200x799.jpeg)
![](/data/file/3f/eb/3feb8a04c11f48578d4142cf9d33f9d6_1200x799.jpeg)
![](/data/file/c4/44/c4446dbf6eb54e0087d443d982231dab_1200x799.jpeg)
![](/data/file/95/06/950662f8a510497eb0ec518a2688fca1_1200x799.jpeg)
![](/data/file/86/c8/86c80bcceb47481093576cb5c1f51068_1200x799.jpeg)
![](/data/file/64/8b/648b300ef41d4a56a7d0f9d973e0d461_1200x800.jpeg)
![](/data/file/2f/d9/2fd9b2b40d6b4690b125931c11711fd1_1200x799.jpeg)
![](/data/file/2d/56/2d56eb2f401a48dea56f2f80bc745cee_900x545.jpeg)