Нещодавно одна з моїх колишніх колег-юристок написала мені і запитала, як керувати людьми «правильно». Наразі вона вже сама очолює невелику команду і, з її власних слів, «це виявилося набагато складніше, аніж робити роботу за всіх самій». Якщо чесно, то це запитання поставило мене у глухий кут, змусивши цілий день думати над тим, що саме означає «керувати правильно»? Саме так, не просто керувати, а робити це дійсно правильно.
Якщо говорити загальними словами, то для мене керувати людьми – це дуже схоже на виховання дітей. Ти їх любиш лише за те, що вони твої, ти приділяєш їм увагу і багато свого часу, ти ставишся до них з терпінням, щиро цікавишся їхніми справами, успіхами і настроєм, ти вчиш їх тому, у що віриш сам, а також намагаєшся не обіцяти того, чого не зможеш виконати. А ще ти максимально конкретний і послідовний в усіх своїх вимогах і настановах, тому що лише за цих умов ти можеш вимагати від них результату і встановлювати покарання за порушення наявних правил і домовленостей. Повага до особистості, чесність і відкритість у стосунках – важлива складова у відносинах із командою. І, на мій погляд, абсолютно неважливо, це маленький колектив з декількох людей чи велика команда, яка налічує сотні.
Але головніший момент у цій справі – це відносини керівника із... самим собою. Якщо ти не відчуваєш себе впевнено, якщо ти в себе не віриш і не довіряєш собі і своїм почуттям, то в тебе навряд чи щось вийде. Члени команди так само, як і діти, дуже інтуїтивні – вони відчувають твою невпевненість та слабкість і, жодних сумнівів, будуть їх використовувати у своїх інтересах, намагаючись маніпулювати тобою і твоїми рішеннями. Тому треба починати із себе і ставити запитання собі – а чи віриш ти в себе як у керівника? Чи відчуваєш у собі впевненість прокладати шлях і вести інших за собою? Бо керувати – це насамперед бути сильним, бути першим у всьому, прикладом і натхненням для інших… Але головне питання, чи готовий ти взяти на себе відповідальність за свою команду? За все, що вона робить, не лише за її перемоги, але й за її провали?
Ми не народжуємося керівниками і лідерами. Але якщо ви вже отримали в управління команду, у вас немає часу або можливості бути в чомусь невпевненим. Ви вже відповідальні за своїх підлеглих і у вас немає вибору, окрім як бути сильнішими, дорослішими і мудрішими, аніж вони, бути їм наставником і надійною опорою, а головне – бути разом із ними за будь-яких умов.
Але й це ще не все. Керувати так само, як і виховувати дітей – це розвивати, рухати вперед і давати майбутнє. Всіх разом і кожного окремо. Колись давно я почула такий вислів: «Скажи, яку кар’єру зробили твої підлеглі, і я скажу, який ти керівник». Я вірю в те, що правильне керівництво – це завжди про делегування частини своїх повноважень. Говорячи про це, згадую англійське слово empowerment, яке в класичному перекладі подається як «розширення прав і можливостей». Мені ж хочеться його перекласти як «наділення силою».
Бути керівником для мене – це не про те, хто є ти сам, а про те, ким поруч із тобою можуть стати інші. І це здебільшого буде залежати від того, чи зможеш ти як керівник наділити своїх підлеглих правами і можливостями, чи вистачить у тебе власної енергії, віри і терпіння надихнути їх на подальший розвиток і наділити їх достатньою для цього силою. Віддайте владу. Поступіться сценою. Дайте шанс іншим. Відійдіть від статичності. Не бійтеся змінювати оточення, інших і насамперед себе. Вийдіть самі на новий рівень – особистий і професійний. Бо розвиваючи інших, ви розвиваєте себе.
Для мене керувати людьми – це наділяти їх свободою в межах заданої несвободи. Це давати людям право голосу, зберігаючи за собою право прийняття фінального рішення. Це поважати і не порушувати особистих кордонів, при цьому забезпечуючи не особистий, а колективний інтерес. Це давати право на помилку і другий (іноді навіть і третій) шанс, допомагати і підставляти плече. А ще керувати – це завжди бути креативним, гнучким, рухливим і не в останню чергу – вміти ризикувати.
Моя колишня колега мала рацію: керувати людьми набагато складніше, аніж робити роботу за всіх самій. Але їй ще доведеться дізнатися, що керувати людьми – це не функція і не процес, а постійний пошук і справжня творчість! Це те, що ви лишаєте по собі, це ваш відбиток у долях інших людей…
Джерело Юридична газета.
