«Безграмотними у 21 столітті будуть не ті, хто не вміє читати й писати, а ті, хто не вміє вчитися, розучуватися та переучуватися» – Елвін Тоффлер.
Я виріс в Одесі на проспекті Шевченка. До моря – 15 хвилин пішки. Проспект дуже зелений. Теплими літніми ночами було так приємно залишати вікна відчиненими та слухати тишу нічного міста, що лиш іноді переривається звуками машин і мотоциклів, які прискорюються на широкій дорозі. Так було багато років, доки до звичних звуків не додалися глухі удари ДТП.
Проспект Шевченка – довгий та прямий. Він закінчується площею, виїзд на яку регулюється не світлофором, а знаками. І щоб збалансувати трафік, ці знаки вирішили якось змінити на протилежні. Водії, які їздили проспектом десятиліття, давно перестали дивитися на знаки. Вони могли проїхати його з заплющеними очима. Це й зіграло з людьми злий жарт.
Я згадую цю історію щоразу, коли розмовляю з керівниками на виробництві. Коли сьогоднішні директори заводів та начальники цехів були прийняті на роботу, головною цінністю був стаж. Досвід, наліт годин. Але зараз, за всієї поваги до досвіду, критерії зазнали змін. Змінилася сама реальність, у якій існують наші заводи, шахти й склади. Щоб залишатися конкурентними, виконувати нові вимоги законодавства, знижувати показники травматизму та смертності (на які 40 років тому дивилися крізь пальці), потрібні нові управлінські підходи й нова тактика. Зросла плинність кадрів. З'явилися нові розробки у сфері технологічних рішень.
Щоб ефективно виконувати роботу за нових умов, недостатньо мати великий стаж.
Подивіться на галузь промислової безпеки. Взяти бодай роботи на висоті. Оцінку ризиків наразі проводить кожен співробітник. Ті, хто залучений до виконання робіт, тепер можуть працювати з більш складним, але більш ефективним страхувальним і фіксувальним обладнанням, підіймачами й інструментами. Так відбувається і в інших видах робіт із підвищеною небезпекою, в інших сферах виробництва. Щоб ефективно виконувати роботу за нових умов, недостатньо мати великий стаж. Виконання роботи в нових умовах із заплющеними очима на великій швидкості, як це робили водії, що летять проспектом Шевченка, призведе до гучного «бабах» наприкінці шляху.
Тому тепер, окрім досвіду й вислуги років, для просування в кар'єрі й просто для безпечного виконання роботи потрібна нова якість, якість постійного самонавчання.
Це якість складається з:
- дотримання загальних, базових правил, які залишаються незмінними (не розганятися на проспекті Шевченка, не перевищувати швидкість);
- оцінки нових правил (подивитися на знак, хоч проїжджав перехрестя багато разів);
- розуміння того, яких практичних навичок не вистачає, уміння донести до керівництва необхідність навчання;
- здатності увібрати, прийняти нову інформацію та застосувати її в реальному житті.
Для просування в кар'єрі та й просто для безпечного виконання роботи потрібна нова якість, якість постійного самонавчання.
Працівник XXI століття робить свою роботу не швидко, не на автоматі та з заплющеними очима, а робить безпечно, бо цінує своє життя. Працівник XXI століття знає, що правила змінюються, і нові правила гри – неминучість, хоча іноді обтяжлива. Працівник XXI століття багато навчається. Так багато, що ніби винаходить себе заново час від часу, залишаючи старий досвід за спиною без жалю. Тому що знає: новий досвід зробить його працю кращою та безпечнішою.
