Генеральний директор Метінвест-СМЦ Ігор Тонєв в інтерв’ю GMK Center відповів на питання про специфіку роботи найбільшого продавця металопрокату в Україні під час війни. Зокрема СЕО компанії розповів, як розв’язуються питання дестабілізації виробничих і логістичних маршрутів та пояснив, що Метінвест-СМЦ робить для подолання сировинних і кадрових проблем. 

– Перше та найважливіше питання: як зараз працює Метінвест-СМЦ?

– Зараз компанія працює у звичайному режимі. Через війну тимчасово закрили металоцентри в Маріуполі, Херсоні, Миколаєві. Всі інші металоцентри працюють, як і раніше, в середині травня знову відкрили центр у Харкові. Все повертаємо до нормальної роботи: знову доступні послуги, які ми надавали до війни, і структура продажу стає звичною для нас. Ми вийшли на системну роботу в новій реальності.

– З якими труднощами зіткнулася компанія, коли реорганізувала роботу під час війни?

– Ситуація розвивалася дуже динамічно, і ми гнучко на неї реагували, розставляючи пріоритети у своїй роботі. Спочатку розв’язували дуже прості питання: як працювати, який формат нарад і взаємодії, організація безпечних робочих місць та умов для співробітників. У перші 2-3 дні займалися організаційними питаннями, і мені сподобалося, як швидко люди зібралися. Може, дався взнаки досвід 2014 року, адже в компанії, звісно, є працівники з Донеччини. А у зв’язку з COVID-19 навчилися віддалено працювати. Ми не припиняли наради, оперативки, змінювалися лише пріоритети й поточні питання, а також ухвалені рішення.

– Як ви розв’язували питання з вивезенням металу із зон бойових дій і його розміщенням?

– У перші дні пріоритетним було питання: що робити з металом? Куди його перевозити? Де буде безпечніше? Вирішили перевозити метал із наших центральних складів до західних регіонів України. Можу підтвердити, що наші західні філії з честю впоралися зі вхідним потоком. Ми маємо великий металоцентр у Тернополі, колись він був ключовим хабом в Україні, потім, з відкриттям розподільчого центру в Дніпрі, у Тернополі перевалка впала. Але коли стало потрібно, люди впоралися, і сьогодні в нас у Тернополі 25 тис. тонн металу. Допоміг нам новий металоцентр у Львові, який ми відкрили за тиждень до початку війни. Сьогодні його забито під зав’язку – там є 6 тис. тонн металу. Частину металу ми вже повертаємо до Києва, тому що з’являється хороший попит.

– Чи є проблеми з нестачею персоналу, зокрема через воєнні дії?

– Скажу відверто, ми не відчули цієї проблеми через сильне падіння обсягів роботи. Крім того, персонал може ефективно працювати віддалено. У ЗСУ та теробороні служать понад 60 працівників Метінвест-СМЦ. Звісно, відчувається нерівномірне завантаження, деякі відділи недозавантажені, десь є перевантаження працівників, як у філіях на заході України.

– Як вирішуються проблеми з доставленням, транспортом, пальним? Чи виникли проблеми під час війни?

– Зараз попит, за моєю оцінкою, в 3-3,5 раза менший, ніж був до війни. Жодного секрету немає – пальне для підприємств і юридичних осіб поки що доступне. Виходить, з огляду на ці два фактори, глобальних проблем із доставленням у нас немає. Розв’язуємо їх, як і всі інші компанії, в поточному режимі. Проблем із постачанням з заводів немає, відвантажують лише два заводи. Проблем із доставленням залізничним транспортом теж немає – все стабільно. З’явилися нові напрями та виклики: ми вже два роки активно співпрацюємо з нашим заводом у Болгарії «Промет Стіл». Раніше ми доставляли продукцію баржами Дніпром, а сьогодні опрацьовуємо альтернативний маршрут на Ізмаїл, а звідти – залізничним транспортом до наших філій.

– Чи є дефіцит продукції та як ви вирішуєте питання про розрив ланцюжків поставок?

– Ми розуміли, що на якийсь час залишимося без сортаменту маріупольських комбінатів, тому, вважаю, було ухвалено абсолютно правильне рішення вивезти метал із портів. Той метал, а саме товстий лист, який був у портах Одеса та Миколаїв для експорту, ми перевозимо на наші філії. Розраховую, що перевеземо 15 тис. тонн товстого листа. Цього, виходячи з наявного споживання, нам має вистачити на 1-1,5 місяця, що набагато краще, ніж потім імпортувати його.

Також ми давно планували працювати з «ДМЗ Петрівка» щодо переділу, і нам вдалося реалізувати ці плани фактично у воєнний час. Сьогодні налагоджено співпрацю, підприємство третій місяць працює на нашій давальницькій сировині, тож таким чином проблему з профілями та крупним фасоном ми теж закриваємо.

– Чи розглядаєте ви імпорт металопродукції та який сортамент може бути найбільш популярним?

– Ми, безумовно, в перспективі імпортуватимемо товстий лист. Працюватимемо насамперед із сортаментом заводів Групи Метінвест у Європі, але готові розглядати й заводи Румунії (Галаті), Туреччини (Ердемір), Китаю, Індії. Наразі ми забезпечені металом. А обсяги імпорту залежать від того, яку частину втраченого сортаменту ми зможемо забезпечити виробництвом Запоріжсталі. Наше завдання та пріоритет – це забезпечення внутрішнього ринку власним виробництвом. Ми бачимо хорошу перспективу в кооперації, зокрема з різними виробниками в Україні.

– Які регіони працюють зараз і на чому спеціалізуються? Якою є структура продажів компанії в розрізі видів продукції?

– Необхідно розглядати це питання з погляду галузі споживання. Серед наших підприємств багато підприємств ГМК, які не зупинялися, продовжували роботу та споживали нашу продукцію, зокрема підприємства Групи Метінвест. Якщо говорити про іншу групу клієнтів, то підприємства металообробної галузі не зупинялися або дуже швидко відновили роботу: це такі компанії, як «Модерн-Експо», «Модуль-Україна». Вони експортоорієнтовані й розташовані у відносно безпечних регіонах. Потім почала «прокидатися» метизна галузь, яка теж багато експортує, підприємства в Дніпрі та Дніпропетровському регіоні. Одеські підприємства запустилися практично через місяць після початку війни та дають непогані обсяги. Також підприємства трубної галузі продовжують замовляти продукцію.

Найбільше постраждала продукція, орієнтована на будівельний сегмент, але це не «нуль». Західний регіон не зупиняв проєкти – в менших обсягах, але будівництво там продовжується. Сьогодні активізується попит у центральному регіоні, ми бачимо заявки від київських будівельників. Зважаючи на те, що попит на катанку не сильно впав, можна сказати, що наша структура змінилася на користь довгого прокату. Сьогодні з запуском Запоріжсталі та збільшенням споживання металу трубною галуззю структура продажів стає більш звичною. Сподіваємося, що скоро приїде метал із портів, і ми будемо активно його відвантажувати вже в червні.

– Ключові завдання та цілі на червень-липень 2022 року?

– Як зазначалося вище, ринок тепер утричі менший, ніж до війни, але за галузями ситуація відрізняється – будівництво, наприклад, упало найбільше. Якщо в січні-лютому ми продавали 220 тис. тонн на місяць, то сьогодні це 90-100 тис. тонн. Ми ставимо собі завдання вийти на 160-170 тис. тонн на місяць. Необхідно максимально задовольнити попит за мінімізації імпортних поставок. Той сортамент, який ми втратили, ми маємо замістити внутрішнім переробленням – показовим тут є приклад із «ДМЗ Петрівка». Необхідно максимально завантажити підприємства в Україні. Наприклад, зараз на Запоріжсталі триває експеримент з виробництва різаного листа завтовшки понад 8 мм, який комбінат раніше не виробляв. Пропонуватимемо цей продукт ринку – в окремих сферах очікуємо на його високу затребуваність.

– У скільки ви оцінюєте можливе зростання споживання прокату під час реалізації програм відновлення зруйнованої інфраструктури?

– Складно говорити про конкретні цифри. Звучать різні оцінки, що ВВП впаде на 30-40%, і зазвичай споживання металу корелюється з рівнем ВВП. Але ми розраховуємо, що споживання металу не впаде так сильно саме завдяки проєктам з відновлення інфраструктури, що фінансування від міжнародних партнерів України відкриється доволі швидко й розпочнеться реалізація проєктів відновлення інфраструктури. Метінвест-СМЦ готовий закрити потребу в металі під час відновлення інфраструктури України. Наприклад, мостові конструкції: ми маємо залишки металу Азовсталі та можемо забезпечити невеликі обсяги. А в разі потреби можемо привезти метал з наших перекатних заводів в Італії та навіть купити в третіх осіб і доставити.

Велику перспективу в межах відновлення України має сталеве будівництво для відбудови житлового фонду. Є варіант будинків з ЛСТК (легкі сталеві тонкостінні конструкції), є вже таке виробництво в Україні, там використовується наш оцинкований прокат – дуже непогане та швидке рішення з частковою локалізацією. Ми робили проєкт будинку з металоконструкцій у Маріуполі, проєкт Університету з гуртожитком, проєкт багаторівневого паркінгу – у сталевого будівництва великі перспективи саме з погляду капітального сталевого будівництва. Наразі працюємо над концепцією нового житлового кварталу зі сталі – «Сталева Мрія». Сподіваємось, найближчим часом презентуємо цей проєкт.

– Як Метінвест-СМЦ бере участь у гуманітарній діяльності та допомозі ЗСУ?

– У нас є гуманітарний штаб, і він дуже активно допомагає людям. Про це можна прочитати в ЗМІ, але я хотів би детальніше розповісти про нашу допомогу ЗСУ.

З другого дня війни наша компанія почала відвантажувати метал для ЗСУ та тероборони повністю безплатно та з максимально простими процедурами. За моїми оцінками, ми відвантажили 3 тис. тонн металу для протитанкових їжаків, можете помножити на $1000 за тонну й оцінити суму нашої підтримки. Ми нікому не відмовляли. Перший метал на «їжаки» відвантажили на Гостомельський напрямок. Напевно, понад половина протитанкових їжаків в Україні виготовлені з металу Метінвест-СМЦ. Ми надавали метал з усіх баз – із Харкова, Миколаєва, Броварів, коли лінія фронту була в 5 км.

Також на початку війни ми зібралися та обговорили, чим ще можемо допомогти, що можемо робити краще й ефективніше, ніж інші, – і зайнялися імпортом бронелиста для виробництва бронежилетів. Група Метінвест купувала жилети, але тієї кількості, яка потрібна армії, просто немає у вільному доступі, не кажучи вже про ціну готових бронежилетів за кордоном. Метінвест-СМЦ почав першим імпортувати бронелист, і на сьогодні вже привезено, в дорозі та оплачено приблизно 600 тонн, чого достатньо для 80 000 бронежилетів. Весь метал ми передавали партнерам, що спеціалізуються на виробництві бронежилетів. Загалом Група Метінвест забезпечить надання військовим понад 100 тис. бронежилетів, що закриває значну частину потреби в них. Насправді імпорт бронесталі виявився непростим питанням, є багато нюансів щодо її замовлення, придбання й митного оформлення. Метінвест-СМЦ використав усі свої напрацювання та спеціалізацію для імпорту необхідного металу – хто якщо не ми!

– Чи можна сказати, що Метінвест-СМЦ адаптувався до роботи під час війни та будує нові плани?

– Безперечно. Щобільше, ми вже їх реалізуємо. У нас величезний потенціал, перед війною ми прогнозували стрибок споживання металу в Україні. Підтвердженням були наші високі продажі в січні та лютому – таких продажів не було багато років. Це було пов’язане з розвитком інфраструктури, вагонобудування, будівництва – практично не було галузей, які б не нарощували споживання металу. Війна порушила та змінила плани всіх учасників ринку, але впевнений, що після припинення бойових дій той потенціал, який ми бачили, відновиться.

Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.