Які головні перешкоди для експорту українського металу до ЄС та що допомагає конкурувати на ринку, – про це розповів керівник офісу генерального директора Групи Метінвест Олександр Водовіз на Саміті експортерів від Forbes Ukraine, що пройшов у Києві.
Подія зібрала понад 30 спікерів із різних сфер бізнесу, галузевих асоціацій, представників влади, дипломатів і культурних діячів. Вони обговорили, як українським компаніям масштабувати експорт під час війни, виходити на нові міжнародні ринки та конкурувати з глобальними гравцями.
Олександр Водовіз узяв участь у панелі «Інтеграція в глобальні ринки: досвід чемпіонів». До дискусії долучилися віцепрем'єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка та заступник гендиректора Kronospan в Україні Сергій Сметюх.
Попри те, що бізнес Метінвесту скоротився вдвічі з 2022 року через втрату та призупинення роботи підприємств на Донеччині, компанія залишається одним з найбільших приватних експортерів України. Основні ринки збуту металу – Європа, а також Близький Схід і Північна Африка, руди – Китай.
«Усі хочуть потрапити на європейський ринок. Це найбільш маржинальний ринок із великою конкуренцією. Ми також хочемо розширювати там свою нішу», – додав Олександр ВОДОВІЗ.
Про перепони для експорту
Модернізовані українські підприємства вже здатні конкурувати з європейськими за витратами. Проте через містоутворювальну роль металургійних підприємств, що забезпечують робочі місця в регіоні, політичні чинники обмежують цю конкуренцію.
«Європейські можновладці намагаються всіма способами не допустити, щоб ми конкурували з їхніми містоутворювальними підприємствами», – сказав керівник офісу CEO Метінвесту.
Також українському експорту перешкоджає те, що росія досі постачає сталь до Європи, продаючи напівфабрикати за демпінговими цінами.
Ще одна перепона – запровадження Механізму вуглецевого коригування імпорту (CBAM), що передбачає додатковий податок на продукцію з високим вуглецевим слідом.
«Під виглядом зеленого порядку денного запровадили податок, який насправді не має стосунку до екології: це інструмент захисту європейського ринку й стимулювання їхнього експорту. У результаті ми змушені скорочувати постачання, бо не можемо там конкурувати. У той час, як інші країни захищають свої ринки, Україна недоотримує валютного виторгу – тож постає питання до уряду країни: які наші спільні дії, розрахунки, який план?», – зазначив Олександр Водовіз.
Водночас Тарас Качка назвав металургію жорстким ринком: «І металургія, і деревна, і аграрна продукція – це дуже жорсткі ринки, де багато політики, мита, обмежень та інших нюансів».
За його словами, з 2022 року ЄС зняв багато обмежень для української металургійної продукції: не застосовувалися жодні антидемпінгові заходи.
«І зараз ми ведемо делікатний, але конструктивний діалог щодо збереження гідних умов експорту української металургійної продукції до ЄС. Водночас уже близько 20 років європейська металургія розвивається через декарбонізацію – зі скороченням кількості виробників і держсубсидіюванням тих, що залишаються. А в Україні рівень підтримки декарбонізації завжди був нульовим», – сказав він.
Про конкуренцію
Відсутність державної підтримки декарбонізації впливає і на собівартість, яка традиційно була важливим чинником конкуренції для українських металургів на європейському ринку.
«До війни ми були серед лідерів за собівартістю завдяки модернізації заводів, але під час війни витрати різко зросли – через дорогу електроенергію, тарифи та постійні обстріли. Водночас європейські металурги отримують значні субсидії на декарбонізацію – в середньому 0,8–1 млрд євро. Ми ж такої підтримки не маємо, тому що декарбонізація – це не про економіку», – зазначив Олександр Водовіз.
Серед чинників, що допомагають компанії конкурувати в ЄС, – присутність Метінвесту в Болгарії, Італії, Великій Британії, Румунії та Польщі.
«Сьогодні один із основних ринків для нас – Італія: наявність заводів і команди, яка добре розуміє українську ситуацію та потреби клієнтів, справді допомагає», – додав він.
