Вірусний хіт «Була в мене парова машина» захопив соцмережі. Жартівлива пісня отримала низку каверів, реплік і переспівів на будь-який смак. Однак у суто меломанському хайпі є й позамузична цікавість – що ж то за «парова машина», яку заради розваги продала дівчина? Ми почали шукати відповіді і, як завжди, трохи захопилися. 

Наприкінці XVIII століття людство потребувало універсальних двигунів, щоб розвивати видобувні, металургійні, текстильні й інші промислові підприємства. Так з’явилася парова машина. За пів століття вона набула масового вжитку: винахід «оживив» пароплави, паровози, парові локомобілі, парові трактори, екскаватори. Ба більше, ця революційна установка оселилася в домашніх господарствах і навіть ввійшла в народну творчість. 

Обійдемося без річки 

Двигуни, які допомагали виконувати певну роботу, існували давно. Але в таких установок був суттєвий недолік: вони залежали від місця розташування джерел гідравлічної енергії – швидких річок, стрімких потоків, водоспадів тощо. Для будівництва млинів чи пресів це не було завадою, бо зрештою зерно чи олійні культури можна привезти туди, де стоїть переробний комплекс. А ось металургійні підприємства потребували автономної робочої машини, що не залежала від водойм. Тепловий двигун розв’язав цю проблему. Тепер, маючи відповідне паливо, можна було облаштувати паросилові установки практично будь-де – хоч серед поля. 

Незамінна помічниця

Універсальний двигун пришвидшив промислову революцію. Протягом майже всього ХІХ ст. парова машина визначала розвиток машинного виробництва і транспорту, збільшивши видобуток вугілля і виготовлення металу. На початок XX ст. парова машина досягла високого ступеня досконалості: вона стала меншою, сильнішою та продуктивнішою. Цей незамінний пристрій навіть перекочував у побут простих людей. Його під’єднували до різних господарських механізмів на кшталт жорен, дробарки чи плуга (якщо парова машина мала колісне шасі). Вірогідно, саме таку «помічницю» продала дівчина з пісні, щоби найняти «музики хороші».

Мастхев для промисловців

Завдяки паровим двигунам металургійна та видобувна галузі змогли значно розвинутися. Цей винахід змінив якість металообробки і швидкість виготовлення цілої низки товарів зі сталі та інших сплавів. Найширше застосування парові машини знайшли в ремінних приводах на численних підприємствах. Вони допомагали переробляти рудні копалини, нагнітали повітря в доменній печі, приводили в рух ковальські молоти й обертали вали прокатних станів. Також на шахтах і заводах монтували великі установки, які відкачували воду (помпи), рухали транспортні й вентиляційні механізми – візки з робітниками копалинами, чи продукцією, промислові «вентилятори» тощо. 

Серед вдалих прикладів мобільного застосування парових двигунів, які полегшували працю промисловців, – парові крани, молоти для забивання паль, «парові лопати». Одначе найбільшої слави цей винахід зажив усередині паровозів. 

Вийти на колію

А тепер ще раз повернемося в минуле – у часи, коли парова машина стала праматір’ю сучасних тепловозів. 

13 квітня 1771 року в англійському графстві Корнуолл народився Річард Тревітік – гірничий інженер, який винайшов самохідний віз та залізничний паровоз. Юнак з дитинства був знайомий з паровими двигунами. Його батько працював на шахті, тож Річард хотів полегшити роботу гірників, поліпшуючи й модифікуючи робочу техніку. У свої 30 років Тревітік побудував паровоз Puffing Devil. Фактично це був покращений ним паровий двигун на колесах, але разом з тим – цілком працездатна конструкція. За кілька десятиліть залізниця оповила цілий світ транспортними артеріями. І навіть у ХХІ ст. вона є важливим пасажирським і вантажним перевізником, а на великих підприємствах – запорукою стабільності виробництва. 

За мирних часів ми з гордістю казали про те, що Україна розкреслена рейками Азовсталі. Однак під час війни для Групи Метінвест залізничне сполучення набуло особливого значення. Коли українські порти заблокували, продукція компанії мала єдиний шлях до споживачів – колією через Європу. Звісно, такі перевезення поступаються обсягом і швидкістю, та саме вони дозволяють експортувати метал і наповнювати бюджет нашої країни валютними надходженнями. Навіть тимчасово втративши маріупольські комбінати, Метінвест усе ще є найбільшим виробником сталі в Україні. І доки ситуація з морським сполученням не зміниться, стара добра залізниця й невтомні тепловози залишатимуться рушійною силою підприємств і всієї України.