Горбачов Віталій
12.04.1976–26.02.2025
Горбачов Віталій
Машиніст шихтоподачи доменного цеху Запоріжсталі. Працював в Групі Метінвест майже 27 років.
Віталій народився у місті Запоріжжя 12 квітня 1976 року. Із самого дитинства вирізнявся цілеспрямованістю, силою духу та любов’ю до спорту. Займався плаванням у СДЮШОР «Спартак», де неодноразово доводив свою майстерність та волю до перемоги. За спортивні досягнення удостоєний звання Майстер спорту України з плавання.
Трудову діяльність розпочав у рідному місті, на Запоріжсталі, де майже 27 років працював машиністом шихтоподачі доменного цеху. За цей час зарекомендував себе як відданий фахівець і надійний колега, якого поважали за професіоналізм і щирість. За сумлінну працю був нагороджений відзнакою «Ветеран праці». Колеги називали його «майстром золоті руки» і людиною з великою, доброю душею.
Попри суворий вигляд, Віталій був чуйною та доброю людиною, турботливим батьком і коханим чоловіком. У родині він розкривався по-особливому – завжди готовий зробити все можливе та неможливе заради своїх двох доньок і дружини.
З початком повномасштабного вторгнення, 17 березня 2022 року, Віталій добровільно став до лав Національної гвардії України. Майже три роки служив на Запорізькому напрямку у складі бойового підрозділу, виконуючи завдання у посаді стрільця. Він був відданим побратимом, мужнім воїном і прикладом незламного духу.
26 лютого 2025 року життя Віталія трагічно обірвалося внаслідок ракетного удару поблизу села Широке Запорізької області.
За проявлені мужність і героїзм при захисті України нагороджений медаллю «Хрест Свободи» від Православної Церкви України та медаллю «Ветеран війни».
У Віталія Горбачова залишилася дружина та двоє доньок.
Вічна шана героям
З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!
Усі міста
Про героя
05.09.1980–19.03.2024
Андрущак
Станіслав
Станіслав
Андрущак Станіслав
05.09.1980–19.03.2024
Андрущак Станіслав
Стропальник на Метінвест-СМЦ (Регіональний структурний підрозділ у с. Святопетрівське). Працював в Групі Метінвест майже вісім років.
Був мобілізований в травні 2022 року. Служив старшим механіком радіорелейної станції взводу зв’язку прив’язки радіорелейної роти батальйону зв’язку, маючи військове звання старшого солдата. Загинув від вогнепального поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу бойових позицій в районі н.п. Кринки Херсонської області, віддавши своє життя за свободу та незалежність рідної землі.
Колеги кажуть, що Станіслав Андрущак був працьовитим і не конфліктним. Усі його згадують як хорошу, спокійну та добру людину. Пам’ять про Станіслава житиме в серцях тих, хто знав і любив його.
В Станіслава Андрущака залишились дружина, брат та сестра.
Про героя
19.01.1979–16.01.2024
Шрамко
Владислав
Владислав
Шрамко Владислав
19.01.1979–16.01.2024
Шрамко Владислав
Стропальник Метінвест-СМЦ у місті Дніпро. Працював в Групі Метінвест сім років.
З 26 березня 2022 року Владислав служив інспектором прикордонної служби ІІ категорії в Бахмутському районі Донецької області, маючи військове звання молодшого сержанта. За свою відвагу та самопожертву посмертно нагороджений орденом «За Мужність» ІІІ ступеня. Загинув від вогнепального поранення у смт Курдюмівка, віддавши своє життя за свободу та незалежність рідної землі. Пам’ять про Владислава житиме в серцях тих, хто знав і любив його. Колеги згадують Владислава Шрамко як працьовиту, не конфліктну людину. Усі його знали лише як хорошу і добру особистість.