08.10.1988–16.04.2023
Горновий доменної печі комбінату Каметсталь. Працював в Групі Метінвест понад п’ять років. 

Олег народився в селі Улянівка Дніпропетровської області. В дорослому віці жив у Кам’янському та працював на меткомбінаті Каметсталь. 

Під час повномасштабної війни служив стрільцем вогневого ураження штурмового взводу штурмової роти 783 бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту. Брав участь у боях за Бахмут Донецької області.
Молодший сержант Олег Андрійчук був одним з найбільш досвідчених воїнів штурмової роти і часто виконував бойові завдання в ролі старшого оборонних груп, координуючи та безпосередньо відбиваючи щоденні спроби штурмових дій противника. Під час оборонних дій було утримано 5 штурмових атак противника також зробив наводку мінометному розрахунку на склад БК противника та два скупчення особового складу противника, що дозволило врятувати групу та виконати завдання попри значну перевагу противника в силах і ресурсах. Загальна кількість знищених групою, під час штурмових дій, перевищила 14 російських військових.

У квітні 2023 року брав активну участь у плануванні та підготовці до штурмових та оборонних дій поблизу н.п. Хромове, куди противник спрямовував величезні зусилля з метою зайняти панівні висоти та оточити н.п. Бахмут. Молодший сержант Олег Андрійчук під час штурмових та оборонних дій був старшим однієї з двох штурмових груп. Попри те, що противник для розвитку початкового успіху підтягнув резерви і проводив щільний мінометний та артилерійський обстріл, штурмовим групам, однією з яких керував Олег, вдалося вибити ворога та закріпитися, завдавши значного ураження в живій силі противника до 20 російських військових.

Отримавши осколкове поранення, в надзвичайно складній оперативній обстановці при наявності багатьох поранених  під час спроб противника відбити відновлені штурмовою ротою позиції, після накладання турнікетів Олег Андрійчук відмовився від евакуації до приходу групи ротації, взявши відповідальність на виконання важливого бойового завдання та недопущення миттєвого перехоплення ініціативи противником на заданому напрямку. Давши команду евакуювати найважчих поранених, Олег продовжував керувати оборонними діями тим самим особисто ліквідувавши ще 3 військовослужбовців противника доки не прийшла група ротації, яка продовжила закріплення на визначеній вогневій позиції.

Через тривалий час оборонних дій і складну евакуацію у зв’язку з щільністю ворожих обстрілів, внаслідок отриманих поранень, поблизу селища Хромове Донецької області Олег Андрійчук загинув. Своєю жертовністю та відданістю він допоміг силам оборони перешкодити зайняти ворогу панівні висоти біля н.п. Бахмут та уникнути значно більших втрат серед військовослужбовців сил оборони.

Посмертно Олег Андрійчук отримав звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка. 
bg
Вічна шана героям

З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

2023
Про героя
09.01.1997–14.08.2023
Лисенко
Олександр
09.01.1997–14.08.2023
Слюсар-ремонтник коксового цеху Запоріжкоксу. Працював на підприємстві майже п’ять років. 

Був мобілізований в січні 2023 року. Під час виконання бойового завдання отримав множинні уламкові поранення в с. Вербове Пологівського району Запорізької області.

В Олександра Лисенка залишилися дружина та син.  
 
 
 
Про героя
02.12.1988–23.06.2023
Рибаченко
Сергій
02.12.1988–23.06.2023
Слюсар-ремонтник коксового цеху Запоріжкоксу. Працював на підприємстві понад 10 років. 

Був мобілізований в листопаді 2022 року. Служив старшим сапером інженерно-саперного відділення іженерно саперного взводу. Загинув під час виконання бойового завдання.

В Сергія Рибаченка залишилися дружина і троє дітей.
Про героя
11.05.1975–12.05.2023
Яковлєв
Ігор
11.05.1975–12.05.2023
Люковий коксового цеху Запоріжкоксу. Працював в Групі Метінвест майже п’ять років.

Був мобілізований в квітні 2022 року. Служив водієм першого відділення протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки. Загинув при захисті с. Богданівка Бахмутського району Донецької області.

У Ігоря Яковлєва залишився син.
Про героя
21.02.1992–08.03.2023
Васюкевич
Ігор
21.02.1992–08.03.2023
Бригадир на дільницях основного виробництва вуглепідготовчого цеху Запоріжкокс. Працював на виробництві майже 13 років. 

Був мобілізований в листопаді 2022 року. Служив командиром протитанкового взводу роти вогневої підтримки. В населеному пункті Білогорівка Луганської області при виконанні бойового завдання потрапив під артелерійський обстріл з боку ЗС російської федерації в результаті чого отримав поранення, несумісні з життям. 

В Ігоря Васюкевича залишилися дружина, донька і син. Мати Ігоря працює на Запоріжкоксі.
2022
Про героя
04.11.1974–11.09.2022
Кулагін
Сергій
04.11.1974–11.09.2022
Барильєтник коксового цеху Запоріжкоксу. Працював в Групі Метінвест майже п’ять років.

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув у бою неподялік від с. Водяне Покровського району Донецької області.

У Сергія Кулагіна залишилися дружина, донька і син, який також працює на Запоржкоксі.
Про героя
30.08.1979–10.06.2022
Жаворонков
Євген
30.08.1979–10.06.2022
Чистильник Газорятувальної служби Запоріжкоксу. Працював в Групі Метінвест понад рік.

Був мобілізований 25 лютого 2022 року. Пішов в засвіти захищаючи свободу Укаїни в Харківській області.
Про героя
13.01.1979–25.05.2022
Костенко
Микола
13.01.1979–25.05.2022
Апаратник одержання сирого бензолу Цеху уловювання Запоріжкоксу. Працював в Групі Метінвест майже шість років.

Був мобілізований в березні 2022 року. Служив командиром відділення кулеметного взводу.

У Миколи Костенка залишилася цивільна дружина.
Про героя
16.07.1977–23.05.2022
Юрченко
Сергій
16.07.1977–23.05.2022
Апаратник перероблення відходів хімічного виробництва Цеху смолоперегінного виробництва Запоріжкоксу. Працював в Групі Метінвест понад рік.
 
Був мобілізований 26 лютого 2022 року. Служив старшим водієм гранатометником мінометного взводу. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Чарівне Запорізької області, внаслідок мінометного обстрілу.

У Сергія Юрченка залишилися дружина і донька.