27.09.1977–19.07.2024
Машиніст конвеєра цеху №3 Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест 23 роки. 

Після закінчення школи Віктор Чуваєв здобув спеціальність електрогазозварника в одному із криворізьких профтехучилищ. Далі – служба в Збройних Силах України, робота за фахом на місцевих підприємствах.

На Південний ГЗК чоловік прийшов працювати навесні 2000-го року: в управління з ремонту технологічного устаткування потрібен був газорізальник. Через вісім років Віктор перейшов працювати в агломераційний цех, а в 2016-му поповнив колектив управління дробильно-транспортного комплексу, де сумлінно трудився машиністом конвеєра   до сумнозвісного лютого 2022 року…

Після початку повномасштабної війни, вже 27 лютого, югоківець був призваний на військову службу. Близько двох років охороняв стратегічні об’єкти у складі територіальної оборони. Після навчання у травні 2024 року молодший сержант Віктор Чуваєв разом із побратимами був відправлений на Донеччину, мужньо захищав українську землю під Бахмутом. Від 18 травня 2024 року воїн вже не виходив на зв’язок із рідними, відтоді рівно рік його вважали зниклим безвісті. 

Лише цьогоріч на початку липня родині Героя надійшло сповіщення про його загибель 19 липня 2024 року поблизу населеного пункту Залізне Бахмутського району. Справа в тому, що нещодавно відбувся черговий обмін тілами загиблихвійськових, і за допомогою експертизи ДНК вдалося підтвердити смерть Віктора. На жаль, до цих пір залишається невідомою доля його сина Ігоря, також працівника Південного ГЗК, який добровільно став на захист рідної землі в 2022-му і зник безвісті навесні 2023-го…

Після загибелі Віктора вдовою залишилася його дружина Тетяна, більше ніколи не побачать батька й дві його доньки – Вероніка і Вікторія.

Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Та нехай добрий, світлий спомин про загиблого захисника назавжди залишиться у пам’яті усіх, хто знав його, любив і шанував. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
bg
Вічна шана героям
За десять років війни було мобілізовано понад 9 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали своє життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам'ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та допомнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!
2024
Про героя
04.11.1996–05.11.2024
Гомонець
Олександр
04.11.1996–05.11.2024
Дверевий коксового цеху № 4 Авдіївського коксохімічного заводу. Працював в Групі Метінвест майже три роки.

Був мобілізований в квітні 2022 року. Служив званні головного сержанта – командира міномета мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону.

Був відзначений медаллю «За захист України. За честь та славу. За народ», почесним знаком «МАРІУПОЛЬ, ВІДСТОЯЛИ – ПЕРЕМОГЛИ», знаком «Збройні сили України», грамотою та подякою з нагоди святкування Дня захисників і захисниць. Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу н.п. Любімівка Кореневського району Курської області.

В Олександра Гомонця залишилися дружина та малолітній син.
Про героя
20.02.1981–18.04.2024
Липій
Олександр
20.02.1981–18.04.2024
Машиніст установки сухого гасіння коксу Авдіївського КХЗ. Працював на заводі понад 8 років. Мобілізувався у вересні 2023 та прослужив понад 7 місяців. У лавах ЗСУ – сержант, гранатометник стрілецького відділення стрілецького батальйону. Був відзначений медаллю «Ветеран війни».

Загинув унаслідок вибухової травми поблизу села Старомайорське Волноваського району Донецької обл. 
 
В Олександра залишилися діти та літній батько.
Про героя
13.07.1982–28.02.2024
Кисельов
Дмитро
13.07.1982–28.02.2024
Газівник коксових печей Авдіївського КХЗ. Працював на підприємстві майже 18 років. 

Був мобілізований в липні 2022 року. Загинув в районі населеного пункту Тоненьке Донецької області.
 
В Дмитра залишилися літні батьки, дружина та донька. 
2023
Про героя
18.06.1990–18.02.2023
Івашкевич
Станіслав
18.06.1990–18.02.2023
Бригадир на дільниці основного виробництва вуглепідготовчого цеху № 2 Авдіївського КХЗ. Працював на підприємстві понад два роки. 

Був мобілізований в червні 2022 року старшим солдатом, старшим стрільцем. Загинув внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу поблизу н.п. Іванівське Донецької області. Нагороджений «Хрестом героя» та відзначений нагрудним знаком «Почесний громадянин Сокирянщини».

В Станіслава залишилася мати та син.
2022
Про героя
11.03.1996–07.10.2022
Шатоха
Олег
11.03.1996–07.10.2022
Дверевий Авдіївського КХЗ. Працював на заводі понад 8 років. Мобілізувався 26.07.2019 та прослужив понад три роки. У лавах ЗСУ – старший солдат, заступник командира бойової машини – навідник-оператор механізованого батальйону.

Загинув в результаті здійснення противником мінометного обстрілу позицій підрозділу поблизу н. п. Павлівка Волноваського району Донецькій обл. 
 
У Олега залишилася мати.