Слюсар черговий та з ремонту устаткування Південного ГЗК. 

 

Євген Лім розпочав трудову біографію відразу після закінчення школи. Працював на різних підприємствах, та куди б не привела його доля, завжди виконував доручену справу якісно і відповідально. У 2023-2024 роках разом із колегами з Метінвест-Промсервісу працював на дільниці з сервісного обслуговування устаткування дробильної фабрики на Інгулецькому ГЗК. Наступним робочим місцем для чоловіка став ПівдГЗК, де він слюсарював на дільниці №5 з ремонту технологічного устаткування УДТК.

 

З 21 лютого 2026 року чоловік став до лав Збройних Сил України. Після навчання разом з побратимами вирушив виконувати військовий обов’язок на Харківщину, де служив командиром радіовідділення взводу зв’язку 2-го механізованого батальйону. На жаль, 1 жовтня під час виконання бойового завдання, рятуючи з поля бою поранених товаришів, Євген Лім загинув. Ворожий дрон обірвав життя люблячого сина, батька, чоловіка, брата, надійного колеги і побратима. Сину Героя, Тимофію, який залишися сиротою, не виповнилося і двох років.

 

Керівництво та трудовий колектив Південного ГЗК щиро поділяє горе рідних та близьких Євгена Ліма та схиляє голови у великій скорботі. Нехай добрий, світлий спомин про нього назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав, любив та шанував. Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.

 

Вічна пам’ять та слава полеглому Герою!
 

Водій автотранспортних засобів на Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті. У Групі Метінвест працював майже 28 років.

 

Був мобілізований 20 лютого 2024 року. Служив рядовим. Загинув 24 серпня 2026 року в районі населеного пункту Свобода Пологівського району Запорізької області. Під час бойових дій отримав множинні уламкові поранення.

 

В Андрія Чуприни залишився син Максим.
 

Машиніст бульдозера 6 розряду на Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті. У Групі Метінвест працював понад 12 років.

 

Проходив військову службу за контрактом у 2014–2021 роках, був мобілізований 24 лютого 2022 року. Служив старшим солдатом. Мав посвідчення учасника бойових дій з 2015 року. Загинув в районі населеного пункту Дослідне Чугуївського району Харківської області внаслідок поранень, отриманих під час бойових дій.
 

Прохідник 6 розряду на Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті. У Групі Метінвест працював понад 8 років.

 

Проходив військову службу з 2 березня 2022 року до 13 листопада 2023 року. Повторно був мобілізований 25 лютого 2025 року. Служив молодшим сержантом. Мав посвідчення учасника бойових дій з 2024 року. Загинув в районі населеного пункту Червоний Яр Запорізького району Запорізької області. 

В Андрія Єгорова залишилися дружина Катерина та донька Злата.
 

Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування УЗТ Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 17 років. 

 

Після закінчення школи Дмитро Стасієнко вступив до Криворізького технікуму НМетАУ,  де здобув спеціальність «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд». У 2009 році, відразу після закінчення навчального закладу, прийшов працювати на Південний комбінат, в службу енергогосподарства управління залізничного транспорту. Пізніше отримав вищу освіту у Криворізькому національному університеті за спеціальністю «Електротехнічні системи електроспоживання».

 

– Він був справжнім професіоналом, відповідальним і надійним працівником, – згадує начальник служби енергогосподарства УЗТ Олександр Антонов. – На нього можна було покластися – і в роботі, і в складних ситуаціях. Добре знав свою справу, сумлінно виконував завдання, тож був зарахований до Кадрового резерву підприємства. Але найбільше запам’ятався як порядна і щира людина. Дуже боляче усвідомлювати, що його більше немає поруч.

 

Навесні 2023 року Дмитро став до лав Збройних Сил України. Воював хоробро, завжди був готовий підставити плече побратимам. Та на жаль 9 серпня 2026 року біля міста Добропілля на Донеччині під час виконання військового завдання життя нашого захисника обірвалося: під час атаки ворожого безпілотника Дмитро отримав смертельне поранення. 

 

Мати воїна, яка також багато років працює в УЗТ Південного ГЗК, втратила єдиного сина, вдовою залишилася дружина Наталія, з якою чоловік одружився вже під час служби. Для колег із ПівдГЗК він назавжди  запам'ятається відповідальною і небайдужою людиною, яка однаково віддано працювала, допомагала іншим і захищала свою країну.

 

Колектив Південного ГЗК схиляє голови в жалобі і висловлює щирі співчуття близьким і рідним нашого захисника, який до останнього був вірним військовій присязі і рідному народу України. Світла пам’ять про Дмитра Стасієнка назавжди збережеться в серцях тих, хто його знав.

 

Велика шана і вдячність кожному українському Герою!
 

Машиніст бульдозера 6 розряду на Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті. У Групі Метінвест працював 8 років.

 

Був мобілізований 14 грудня 2025 року. Служив старшим солдатом. Помер внаслідок повторного інфаркту міокарда та інших уточнених локалізацій.

 

В Олексія Зуєнка залишилася дружина Наталія.
 

Машиніст бульдозера в кар'єрі та на відвалах Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 16 років. 

 

Колеги згадують, що Ігор Нетрусов за час роботи на комбінаті зарекомендував себе висококваліфікованим, ініціативним робітником. До роботи відносився  старанно, наполегливо і віддано, з високою виконавською дисципліною.

 

Своєю порядністю, доброзичливістю, впевненістю в своїй правоті завжди створював в колективі хорошу ділову атмосферу. Він завжди був у вирії подій. За характером доброзичливий, врівноважений, безкорисливий у стосунках, завжди переймався всіма турботами колективу, користувався заслуженим авторитетом та повагою.

 

Ігор Нетрусов добровольцем пішов на фронт у вересні 2023 року. Служив головним сержантом на Запорізькому, Донецькому та Дніпропетровському напрямках. Був нагороджений Нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня; Грамотою за мужність та героїзм від командира військової частини Т0120; Грамотою за особистий внесок у справу захисту незалежності від командира 26 окремої Дніпровської шляхо-відновлювальної бригади. Під час служби захворів. Помер у 16 міській лікарні Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг.

 

У Ігоря Нетрусова залишився мати, дружина та син Євгеній. Він також працює на Північному ГЗК. В грудні 2022 року Євгеній Нетрусов добровольцем пішов до лав ЗСУ. 
 

Слюсар з ремонту устаткування 5 розряду на Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті. У Групі Метінвест працював понад 3 роки.

 

Був мобілізований в січні 2024 року. Служив рядовим. Загинув внаслідок мінно-вибухової травми, ушкоджень від вибухів та осколків у зоні бойових дій.

 

У Василя Гаманенка залишилися дружина Світлана та син Нікіта.
 

Газівник 4 розряду теплосилового цеху Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад сім років. 

Олександр Омельченко розпочав трудову біографію в комунальному підприємстві «Криворіжтепломережа», куди наприкінці 2005 року прийшов працювати слюсарем з обслуговування теплових мереж. Хоча закінчити виш, де деякий час навчався, йому не пощастило, та мав посвідчення навчальних комбінатів за робітничими спеціальностями. Пізніше займався слюсарними роботами на різних криворізьких підприємствах, працював монтажником устаткування коксохімічного виробництва у ТОВ «Коксохімремонт».

 

Влітку 2019 року доля привела Олександра Омельченка на Південний ГЗК: чоловік працевлаштувався газівником в газову службу теплосилового цеху.  За роки роботи на комбінаті він зарекомендував себе як справжній майстер своєї справи, висококласний фахівець, який до будь-якої задачі підходив відповідально та сумлінно.

Колеги знали: на Олександра завжди можна покластися, адже його досвід і спокійна впевненість дарували відчуття надійності всьому колективу.

У серпні 2025 року Олександр доєднався до лав ЗСУ, аби захищати Батьківщину. Спочатку – навчання, після якого чоловік відправився боронити Україну на Харківщину. На передовій він самовіддано й мужньо тримав оборону та залишався вірним військовій присязі до останнього подиху. Та, на жаль, 25 червня 2026 року марксмен 1-го аеромобільного батальйону Олександр Омельченко загинув у бою біля населеного пункту Нова Кругляківка Ізюмського району. Офіційне підтвердження загибелі Героя надійшло рідним лише восени.

У Олександра Омельченка залишилася дружина та донька.

Колектив Південного ГЗК висловлює щирі співчуття рідним та близьким Олександра та схиляє голови у скорботі.Він назавжди залишиться в пам'яті як справжній професіонал, надійна людина та мужній захисник, який віддав найдорожче – своє життя – за свободу та мирне майбутнє рідної землі.

Вічна пам’ять, честь і шана Герою!

Електрослюсар з ремонту устаткування розподільних пристроїв Південного ГЗК, Працював в Групі Метінвест десять років. 

 

Після закінчення школи Дмитро Крилов отримав спеціальність електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування в одному з криворізьких закладів профтехосвіти. Першим робочим місцем для хлопця став електроремонтний цех ПАТ «Електромашпромсервіс». Паралельно з роботою продовжував навчання у гірничо-
електромеханічному технікумі КНУ.

 

Через деякий час прийшов працювати на Південний ГЗК у складі підрядної організації. Тямущого хлопця на підприємстві помітили і запропонували працевлаштуватися в ЦМП електрослюсарем з ремонту устаткування розподільних пристроїв. Так у 2015 році Дмитро став югоківцем. Поставлені задачі завжди виконував оперативно і
відповідально, був володарем звання «Гордість цеху» у своєму структурному підрозділі, гідно захищав честь колективу ЦМП на спортивних майданчиках під час комбінатівської спартакіади.

 

Попереду мало бути ціле життя, та все змінила війна. У січні 2023 року чоловік був мобілізований до лав ЗСУ. Більше трьох років старший сержант Крилов гідно ніс службу на різних напрямках у складі на посаді командира гармати самохідного артилерійського дивізіону. У червні мав піти у відпустку та приїхати додому. Та побачитися з рідними воїн не встиг. Його життя обірвалося 16 червня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Діброва на Донеччині. Позицію, де перебував Дмитро разом із побратимами, атакував ворожий дрон. 22 червня, захисника провели в останню путь.

 

Схиляємо голови перед подвигом нашого колеги. Перед людиною, яка віддала найдорожче – своє життя – за право українців жити на своїй землі, у незалежній державі, за мирне майбуття. Від імені всього колективу Південного ГЗК висловлюємо ширі співчуття матері Героя, дружині Анні, сину Тимуру, усім рідним і близьким Дмитра. Вічна шана і вдячність нашому захиснику!
 

Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів 5 розряду Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже дев’ять років. Колеги згадують, що особливо швидко і якісно в Костянтина вдавалося ремонтувати господарський транспорт (паливозаправники, водовозки, самоскиди та бортові автомобілі марок КрАЗ, МАЗ. В вільний час полюбляв проводити біля комп’ютера.

 

Був мобілізований в квітні 2025 року. На службі був оператором дронів десантно-штурмових військ. Призвався на службу на Сумського напрямку. Був переведений і загинув на Синельниковському напрямку Дніпропетровської області в с. Гаврилівка. Був нагороджений похвальною грамотою від головнокомандуючого ЗСУ Сирського О.С. з відзнакою «За сумлінну службу». Отримав нагрудний знак «За заслуги перед містом».

 

Костянтин Винокуров загинув при виконанні бойового завдання в Синельниковському районі Дніпропетровської області.

 

У Костянтина залишилася мати. 
 

Диспетчер Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест 21 рік. 

Був мобілізований в липні 2022 року. Служив молодшим сержантом. Був відзначений державними та військовими нагородами: «Гідність і честь», «Кров за Україну», «Хрест рейнджера», «Військова честь». Загинув внаслідок прильоту ворожого БПЛА в районі н.п. Водолазьке на Дніпропетровщині.

У Серія Хоменка залишилися дружина Яна, син Дмитро та донька Дарья.