12.04.1976–26.02.2025
Машиніст шихтоподачи доменного цеху Запоріжсталі. Працював в Групі Метінвест майже 27 років. 

Віталій народився у місті Запоріжжя 12 квітня 1976 року. Із самого дитинства вирізнявся цілеспрямованістю, силою духу та любов’ю до спорту. Займався плаванням у СДЮШОР «Спартак», де неодноразово доводив свою майстерність та волю до перемоги. За спортивні досягнення удостоєний звання Майстер спорту України з плавання.

Трудову діяльність розпочав у рідному місті, на Запоріжсталі, де майже 27 років працював машиністом шихтоподачі доменного цеху. За цей час зарекомендував себе як відданий фахівець і надійний колега, якого поважали за професіоналізм і щирість. За сумлінну працю був нагороджений відзнакою «Ветеран праці». Колеги називали його «майстром золоті руки» і людиною з великою, доброю душею.

Попри суворий вигляд, Віталій був чуйною та доброю людиною, турботливим батьком і коханим чоловіком. У родині він розкривався по-особливому – завжди готовий зробити все можливе та неможливе заради своїх двох доньок і дружини.

З початком повномасштабного вторгнення, 17 березня 2022 року, Віталій добровільно став до лав Національної гвардії України. Майже три роки служив на Запорізькому напрямку у складі бойового підрозділу, виконуючи завдання у посаді стрільця. Він був відданим побратимом, мужнім воїном і прикладом незламного духу.
26 лютого 2025 року життя Віталія трагічно обірвалося внаслідок ракетного удару поблизу села Широке Запорізької області. 

За проявлені мужність і героїзм при захисті України нагороджений медаллю «Хрест Свободи» від Православної Церкви України та медаллю «Ветеран війни».

У Віталія Горбачова залишилася дружина та двоє доньок. 
bg
Вічна шана героям

З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

2024
Про героя
14.03.1976–14.01.2024
Базилевич
Олексій
14.03.1976–14.01.2024
Водій автотранспортних засобів Метінвест Покровськвугілля. Працював в компанії понад чотири роки. 

Пішов добровольцем захищати Україну в грудні 2022 року. Загинув під час виконання бойового завдання у селі Степове Покровського району Донецької області. 

В Олексія Базилевича залишився син Іван, який продовжує захищати країну.
2023
Про героя
25.09.1984–20.09.2023
Зайцев
Федір
25.09.1984–20.09.2023
Слюсар зі складання металевих конструкцій ТОВ «Свято-Іллінський машинобудівний завод» Метінвест Покровськвугілля. Працював на виробництві майже п’ять років.
 
Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув під час виконання бойового завдання у місті Мар'їнка Донецької області. 

У Федора Зайцева залишилось двої дітей: донька Каміла та син Максим, а також літній батько Петро Миколайович.
2022
Про героя
22.04.1996–16.07.2022
Чорновіл
Микита
22.04.1996–16.07.2022
Прохідник ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Метінвест Покровськвугілля. Працював на підприємстві понад три роки. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув при захисті селища Піски. 

В Микити Чорновіла залишилася мати Алла Олександрівна.
Про героя
08.06.1994–23.05.2022
Лихацький
Олександр
08.06.1994–23.05.2022
Прохідник ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Метінвест Покровськвулілля. Працював на виробництві майже три роки.

Був мобілізований 18 лютого 2022 року. Загинув в травні 2022 року.

В Олександра Лихацького залишилися дружина Валерія та малолітній син Микита.
Про героя
30.08.1987–01.05.2022
Безрукавенко
Олександр
30.08.1987–01.05.2022
Апаратник змішування ТОВ «Свято-Іллінський машинобудівний завод» Метінвест Покровськвугілля. Працював на підприємстві майже два роки. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув під час виконання бойового завдання у селі Новосілка Волноваського Донецької області.

В Олександра Безрукавенка залишилась вагітна жінка Ганна.