Про те, чому Україні та Європі потрібна остаточна заборона імпорту російської залізорудної сировини та сталевих напівфабрикатів до ЄС, розповіла комплаєнс-офіцер Групи Метінвест Ангеліна Чачуна на конференції «Бізнес vs санкції», що пройшла в Києві.
Подія зібрала понад 18 промовців, серед яких представники державних органів, судової влади, бізнесу, аналітичних центрів і громадського сектору. На конференції обговорили, як удосконалити санкційну політику України – зокрема, через зміни в законодавстві, криміналізацію порушень та механізми відшкодування збитків коштом підсанкційних активів. Організатор – видавництво «Юридична практика».
Ангеліна Чачуна взяла участь у панелі «Санкційна політика». До дискусії долучилися представники Міністерства юстиції України, Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій, громадської організації «Рада економічної безпеки України», юридичних компаній ETORUM, VB PARTNERS, BARRISTERS і Benchers Law Firm.
За словами комплаєнс-офіцера Метінвесту, попри дію обмежень щодо імпорту металу з росії, у 2023 році країни ЄС закупили російської металопродукції на €2,9 млрд, а у 2024 році – на €2,6 млрд.
«Видобуток залізної руди та виробництво сталі – друга за значенням галузь в економіці росії за внеском у ВВП і надходженнями до бюджету. Тобто Європа продовжує наповнювати російський бюджет, коштом якого країна-агресор нарощує свій військовий потенціал», – сказала Ангеліна ЧАЧУНА.
Крім того, за три роки повномасштабної війни Європа витратила понад €5 млрд на закупівлю російських слябів – напівфабрикатів для виробництва сталі. Найбільше імпортували Бельгія (42% обсягів), Італія, Данія, Чехія та Франція. Основними покупцями стали заводи, що належать до великих російських металургійних груп і мають виробництва в цих країнах.
«Санкції на російські сталеві сляби діють, але передбачають перехідний період, тож зараз їх можна купувати. Загальна директива ЄС цього не забороняє – це питання внутрішньої позиції окремих країн або бізнесів», – пояснила Ангеліна Чачуна.
За її словами, вартість російських сталевих слябів в середньому на 80 євро нижча за ціни інших постачальників через доступ до дешевого газу, електроенергії та робочої сили. Водночас деякі європейські країни повністю відмовилися від напівфабрикатів із росії на користь дорожчих альтернатив – з ЄС, Туреччини чи Китаю. Отже, допускаючи російські сталеві сляби на свій ринок, Європа створює нерівні умови для компаній, які принципово їх не використовують.
Така ситуація вже сьогодні шкодить європейським металургам і матиме ще серйозніші наслідки в майбутньому. Адже до 2030 року ЄС планує перейти на зелену металургію, що потребує мільярдних інвестицій у модернізацію підприємств. Компанії, які цього не зроблять, змушені будуть сплачувати високі надбавки, що зробить їхню продукцію неконкурентною навіть на внутрішньому ринку.
«У таких умовах доступ на ринок дешевих російських слябів підриває стимули для переходу на екологічне виробництво та ставить під загрозу реалізацію кліматичних цілей ЄС», – сказала Ангеліна Чачуна.
На думку комплаєнс-офіцера Метінвесту, щоб запобігти цій ситуації, слід накласти остаточні обмеження на ввезення російської залізорудної сировини та сталевих напівфабрикатів до ЄС.
«Ми всі розуміємо: наявних санкцій недостатньо. Перехідний період для імпорту російських слябів слід скоротити, а до остаточної заборони запровадити додаткові мита на всю російську металопродукцію. Паралельно варто обмежити ввезення інших металургійних виробів із країни-агресора – це значно вплине на фінансування війни», – наголосила Ангеліна Чачуна.
Вона також відзначила, що за три роки повномасштабного вторгнення риторика європейських компаній щодо виходу з російського ринку змінилася.
«Спочатку європейські компанії оголошували про закриття бізнесів у росії, потім рік перебували в процесі виходу з ринку. А цього року вони впроваджують усе, що прямо не забороняє директива ЄС. Український бізнес опинився під тиском американських, європейських і внутрішніх санкцій, які обмежують його права та перспективи в ЄС. І без підтримки держави та діалогу з європейськими інституціями ці ініціативи залишаться лише теорією», – сказала вона.
