Гендерно зумовлене насильство в Україні останні роки тримається у топі найбільш обговорюваних тем. Чому це питання набуло такої актуальності саме зараз, які тенденції у розв’язанні цієї проблеми та про основні поради жінкам більш докладно розповіла психологиня запорізького ком’юніті-центру «Опліч Хаб» Наталія Попова.
Про що говорить статистика?
Раніше в Україні прослідковувалися стрибки у кількості звернень жінок, що потерпіли від насилля. Якщо ми візьмемо статистику, то у 2019 році було 142 тисячі звернень, а у 2020 – майже 209 тисяч, бо того року була епідемія COVID-19. Наслідки пандемії, які теж можна назвати тригерами до агресивних дій, призвели до різкого підвищення насильства на 32%.
У 2021 році показник знову впав до 145 тисяч, а в 2022 році – знову стрибок, майже 245 тисяч позовів. І це тільки зареєстровані випадки, про які ми знаємо з офіційних джерел. Такий стрибок, на мою думку, спричинений перманентним стресом від бойових дій, стриманим гнівом.
Також важливим аспектом цього питання є психологічний стан військовослужбовців, які повертаються з передової. Вони потребують особливої уваги, розуміння і роботи з психологом та психотерапевтом. В «Опліч ХАБі» є така можливість, ми працюємо не тільки з жінками та дітьми, військовослужбовці також можуть звертатися та отримають допомогу у вигляді індивідуальних консультацій. Часто просто проговорити свої переживання достатньо для покращення стану.
Зараз в умовах повномасштабної війни люди сповнені агресії і гніву, воєнні дії і криза впливають на психологічний стан українців, крім того – втрата роботи, переїзди, це все є каталізаторами конфліктів та насильства в усіх його проявах.
Перші прояви психологічного насилля.
Є такі умовні «червоні прапорці» – перші дзвіночки, які говорять про те, що над вами вчиняють психологічне насильство. Будь-яке психологічне насильство - це порушення особистих кордонів. Це зокрема ми обговорюємо з учасницями проєкту «Між нами жінками» на групових заняттях на базі Опліч Хабу. Серед перших ознак можна назвати такі:
Надмірний контроль. Якщо ви відчуваєте дискомфорт від надмірного контролю чоловіка, матері/батька, родичів, друзів, колег – це психологічне насильство. Необхідно вибудувати власні кордони, які нікому не дозволено порушувати.
Знецінення. Що б ти не робив, завжди відчуваєш, що ти не такий, яким тебе хочуть бачити – недостатньо розумний, слухняний, професійний, спокійний, рішучий тощо. І це відчуття постійно підкріплюється риторикою людини, яка вчиняє психологічне насильство. Це спричиняє постійну гонитву за ідеалом, спроби стати кращим для отримання схвалення. Це не ок.
Ігнорування. Коли твої інтереси не враховують, не вважають вагомими чи важливими.
Переслідування. Тут важливо розуміти, що мається на увазі не завжди фізичне переслідування. Це про довіру. Якщо ваш телефон перевіряють, прискіпливо відстежують сторінки у соціальних мережах та коло спілкування, регулярно порушують ваше право на приватність та читають переписки у месенджерах – це все є формами переслідування, і дуже серйозним приводом для хвилювання.
Треба пам’ятати, що психологічне насилля з вірогідністю 85% призведе до фізичного. Вони вічні супутники і як явище не виникають одне без одного.
«Я жертва, і я визнаю це»
В нашому ком’юніті-центрі «Опліч ХАБ» психологи використовують багато технік у роботі з жінками, що стали жертвами насильства в умовах війни. Зокрема, це арттерапія і усе, що пов’язане з творчістю.
У складних випадках, коли людина пережила дуже травмуючий досвід, як то сексуальне чи фізичне насильство, зазвичай обирають спершу індивідуальні консультації.
Буває і дзеркальна ситуація, коли жінки приходять на групові заняття, аби просто покращити психологічний стан, і лише там усвідомлюють, що регулярно потерпають від різних видів аб’юзу з боку членів родини, друзів та партнерів.
Ми уважно слухаємо, даємо дієві поради для зниження рівня тривожності, і коли людина вже почуває себе краще, далі включаємо техніки арттерапії, йоги/фітнесу, живопису, групові заняття тощо.
Найважче і найголовніше на шляху до зцілення – усвідомлення та прийняття того, що людина є жертвою. Якщо людина це визнала та усвідомила – далі з цим можна працювати і змінити це.
Топ-3 поради: як собі допомоги?
Наталія Попова
Одна з моїх клієнток перебувала у аб’юзивних стосунках 28 років. Вона періодично потерпала від психологічного, фізичного, фінансового насильства, і її донька була постійним свідком. Жінка звернулася із запитом допомогти їй пройти шлях розлучення, аби зберегти рішучість і довести справу до кінця. У групі підтримки була її донька, і сьогодні вона після трьох десятків років життя у нездорових стосунках, вийшла з позиції жертви і взяла відповідальність за своє життя. Тож три головні поради:
Якщо вам здається, що з вами, вашим життям не все в порядку, то вам не здається. Необхідно визнати, що усе, що з вами відбувається, залежить тільки від вас. Важливо взяти на себе відповідальність за своє життя. Якщо у наш бік проявляють насилля, то ми колись своїми діями, поведінкою, словами дозволили цьому відбутися раз – і далі це може стати або вже стало системним явищем.
Якщо факт насильства вже є, зверніться до поліції і спеціалістів, які надають фахову психологічну підтримку – як от фахівці Опліч Хабу, і обов’язково говоріть про те, що відбувається, не приховуйте це. Чим більше ви говоритимете про проблему, тим менше ставатиме напруження, ваш стан покращиться.
Поставте собі запитання: що корисного я можу зробити для себе сьогодні? Нехай це буде чашка кави чи похід у кіно, головне дбати про себе і свій стан.
В «Опліч хабі» можна отримати безкоштовну та конфіденційну консультацію юриста, психолога, відвідати заняття із йоги чи просто прийти із дитиною, аби та відпочила в ігровій кімнаті. Варто лише попередньо записатися, подзвонивши або написавши у телеграм чи вайбер на номер +38 (066) 853 78 98.
Нагадаємо, «Опліч ХАБ» створено Глобальним договором ООН в Україні в рамках проєкту Mental Help та за підтримки гуманітарної ініціативи Групи Метінвест «Рятуємо життя» у відповідь на внутрішній запит суспільства у піклуванні про ментальне здоров’я.
