Вагома частка загальних вантажоперевезень ГЗК Метінвесту припадає саме на залізничний транспорт. До професійного свята розповідаємо про тих, хто стоїть за кожною перевезеною тонною гірничої маси та готової продукції.
Залізниця – важлива ланка загального виробничого ланцюга ГЗК. Її працівники – це не лише машиністи й помічники машиністів тепловозів і тягових агрегатів, а й монтери колій, слюсарі з ремонту рухомого складу, прийомоздавальники вантажу й багажу, електромонтери контактної мережі та СЦБ, чергові по залізничним станціям, диспетчери.
Представники цих професій перевозять вантажі, регулюють вантажні потоки, відповідають за справність техніки й обладнання, забезпечують вчасне транспортування й безпеку руху… Десятки різних професій, представники яких працюють у одному ритмі.
ЦИФРА
У залізничній справі на трьох ГЗК Метінвесту зайняті понад 1650 співробітників.
Розгорнута довжина постійних і пересувних залізничних шляхів нараховує 776 км! Від початку цього року протягом дев'яти місяців цехами об’єднаного ГЗК перевезено 51,4 млн тонн гірничої маси з кар'єрів трьох ГЗК. Відвантажено 11,4 млн тонн готової продукції,а загальний вантажообіг сягає приблизно 556,6 млн т·км.
Як відповідь на виклики часу, колективи розробляють та реалізують ініціативи, що економлять ресурси. Вагомий внесок в операційну ефективність об’єднаного ГЗК і у залізниці. Мова передусім про оптимізацію залізничних маршрутів, що дозволяє економити пальне. Це складні й вартісні проєкти, які мають врахувати поточну конфігурацію виробництва та наявні схеми колійного розвитку УЗТ, проте й результати вони дають чималі.
Микола ГРИГОВОВИЧ
Наприклад, навесні цього року залізничники Центрального ГЗК реалізували проєкт зі скорочення відстані транспортування руди на дробильну фабрику. Ініціатива співробітників зменшила відстань транспортування завдяки будівництву з'їзду по ст. «Грекувата Промислова» – «Розвантажувальна». Ідея зберігатиме щороку майже пів тисячі тонн дизельного пального і забезпечить річну економію у понад 25 млн грн.
У кожного залізничного цеху є свої герої, яких можна сміливо назвати гордістю підрозділу. Вони раді привідкрити лаштунки своїх залізничних буднів, розповідаючи про робочі принципи та шлях у професію.
Микола ГРИГОВОВИЧ працює на Інгулецькому ГЗК із 1997 року, і вже 28 років – начальник зміни в залізничному цеху. Експерт у залізничній справі, до порад якого прислухаються, досвідчений і творчий фахівець, толерантний до колег керівник.
– Так швидко роки пролетіли! Як згадую зараз якісь події, здається, що я вже дуже давно живу й працюю, – з дещо сумною усмішкою говорить Микола Васильович. – Скоро вже й на заслужений відпочинок. Мінялись на моїй пам’яті директори, начальники, колеги… А які свята були яскраві: дні народження комбінату, день гірника… Приємно згадувати.
Залізниця любить порядок, тому головне тут, як і в будь-якій професії, любити свою справу, горіти нею – тоді будуть і здобутки, і визнання. Де є цікавість і небайдужість – будуть досягнення. Де бережуть і передають досвід старших – там є хороші результати. У роботі залізниці важливо все: і безпека, і злагодженість дій різних служб. Зараз, звісно, роботи у нас мало: час складний, воєнний, чимало обмежень. ІнГЗК зупинений, але трохи перевозимо. І, як і раніше, залізниця в усі часи вимагає чіткості і вчасності дій. Як казав колись давно наш головний інженер: ви ж як в шахи граєте, тож планувати важливо на кілька кроків уперед.
Геннадій ГРИЦЕНЮК
Геннадій ГРИЦЕНЮК прийшов на Північний ГЗК 1992 року слюсарем з ремонтурухомого складу. Згодом, після навчання, пересів на тепловоз машиністом – і не зраджує залізницю вже понад 30 років. Вдумливий і наполегливий, щиро відданий своїй професії. Хто, як не він, знає всі тонкощі справи?
Досвідчений залізничник залучений у транспортування готової продукції в цеху зовнішнього залізничного транспорту ПівнГЗК.
– Чи змінилась залізниця за всі ці роки? Звичайно. Стало важче, складніше, оновлення майже припинилися, комплектувальні в дефіциті. Мій тепловоз, наприклад, вже понад місяць у ремонтному депо, і нема поки розуміння, коли повернеться в роботу. Скрізь зараз важко. Усім. Вже майже чотири роки триває війна. Чи змінився я? З одного боку подорослішав, але в душі лишився тим самим молодим пацаном, який колись випадково обрав кар’єру на залізниці. З часом відчув її смак. Сподобалось. Не шкодую. Був у мене півторарічний досвід роботи на керівній посаді начальником зміни, але щось не задалось. Звик до роботи на тепловозі. Тут я впевнено себе почуваю: я старший машиніст, у мене локомотивна бригада, з усіма чітко налагоджена взаємодія…
Машиніст тепловозу, помічник – нелегкі професії. Тому бажаю колегам передусім миру, сил і здоров’я. І справної техніки! – підсумовує побажання Геннадій Гриценюк.
Віталій ГРИЦЬКО
Віталій ГРИЦЬКО працює машиністом тепловоза на вивезенні гірничої маси з Артемівського кар’єра на Центральному ГЗК. Можна сказати, спадковий залізничник, адже і його мати, і бабуся працювали на Укрзалізниці.
– Не знаю, чи гени спрацювали, чи щось інше, але я на залізниці вже 15 років, майже стільки, скільки триває війна, – говорить Віталій. – Скажу по-простому: це професія не з легких. Вимагає знань, досвіду, тому тут так важлива на початку підтримка досвідчених колег. Бо відповідальність дуже висока. Відпрацювати на тяп-ляп не варіант, адже від кожного залежить загальна безпека і стабільність руху. З роками розумієш, що головне – робити свою роботу чесно і з повагою до колег. У кожного – своя ділянка відповідальності, але всі ми рухаємось в одному напрямку. Зараз проблем чимало: людей не вистачає, а парк складають вже дуже досвідчені бувальці, які потребують багато уваги. Але підтримуємо те, що є, щоб працювати – для родини і економіки країни в складний час. Рух не має припинятися.
