Через дев’ять десятиліть після того, як у Запоріжжі запрацювали перші доменні печі, вогонь тут не згасає ні на мить. Він живе у серцях людей, які щодня виходять на зміну.

 Вахта доменників Запоріжсталі триває вже 92 роки, і за цей час домни комбінату були свідками багатьох важливих подій. Під час повномасштабного вторгнення, вдруге за всю історію підприємства, доменникам довелося зупиняти печі, а вже за 33 дні  –  відновлювати роботу. Сьогодні ж металурги працюють у не менш складних умовах.

- Типові проблеми сьогодні – нестача сировини, коли доводиться працювати ледь не з коліс, перебої та нестабільність енергетики країни, ворожі обстріли, брак кадрів. В таких умовах працювати вкрай непросто, адже наша ефективність залежить від сталості та стабільності технологічного процесу. Звичайно, всі ці труднощі впливають на моральний стан людей. Але колектив у нас сильний, не з лякливих. Ми тримаємося, шукаємо нові підходи у щоденній роботі, адаптуємося до реалій. І я пишаюся кожним, хто виходить на зміну, попри все, –  зазначає начальник цеху Сергій САФОНОВ.

Як працюють підкорювачі вогняної стихії, ми побачили на власні очі: напередодні дня народження цеху завітали на ливарний двір четвертої домни. Саме в цей момент горнові відкривали черговий випуск – захопливе видовище, яке для самих доменників уже стало звичним, та все одно не втратило своєї магії та краси. Наприклад, для старшого горнового Олексія Мінакова, який працює тут уже 21 рік. 

У металургію чоловік прийшов стопами батька, що працював на сусідній «Дніпроспецсталі». Спершу думав, що не затримається тут надовго, але згодом професія захопила його. За ці роки Олексій встиг попрацювати на всіх доменних печах  –  на першій, на місці якої у 2011 році зведено установку для вдування пиловугільного палива, на другій, третій та четвертій, знає як покращилася робота цих агрегатів із модернізацією, в яку завод інвестував з 2012 року більше 5 млрд гривень. Пам’ятає свої трудові вахти і на п’ятій домні, яку довелося зупинити під час великої війни і яка чекає на модернізацію. 

- Кожна піч має свої особливості. Десь гідравліка працює швидше, десь повільніше. Бурмашина і пушка ходять по-різному, десь треба більше глини, десь менше. Це дрібниці, але вони впливають на результат. Кожна домна має свій характер, до якого треба призвичаїтися, –  пояснює Олексій.

Він переконаний: справжній металург – це людина свідома, витривала, відповідальна, яка розуміє значення своєї роботи.

- Працюючи на ливарному дворі, ми маємо не просто робити рутинні виробничі операції, а думати, передбачати, прогнозувати. Слідкувати за ходом випуску, за своїми діями та діями колег, щоб не нашкодити одне одному. Тримати контакт із попередньою зміною та наступною після своєї бригади, обговорювати успіхи та невдачі. Насправді, це робота не для кожного. Її потрібно любити, вболівати за спільний результат від душі, – додає Олексій МІНАКОВ.

У доменному цеху працюють сотні висококласних фахівців, для яких точність і злагодженість – основа щоденної роботи. А ще характерною рисою цього колективу завжди була згуртованість. Та протягом останніх років вона стала ще міцнішою. Тут кожен готовий підтримати колегу – і під час зміни, і поза роботою.

- Наші працівники – це справжні сталеві люди, на яких можна покластися і бути впевненим, що вони зроблять усе, як треба, не підведуть. Вони щодня працюють із повною віддачею, – говорить Сергій Сафонов. – Та чимало наших колег сьогодні захищають Україну на передовій. Багато наших хлопців мобілізовані, ми постійно тримаємо з ними зв’язок, допомагаємо родинам, чекаємо їх повернення на робочі місця. Це важливо – знати, що ти не один, що за тобою стоїть команда, яка завжди підтримає. 

Найбільше доменники мріють, щоб наступний, 93-й день народження цеху всі відсвяткували під мирним небом.

- Я щиро дякую усьому колективу за нелегку та самовіддану працю! Напередодні дня народження цеху та Запоріжсталі бажаю злагоди та достатку, здоров’я – і фізичного, і морального. Та головне – миру, про який ми не просто мріємо, а наближаємо своєю щоденною працею, – привітав Сергій Сафонов.