Наразі ця сторінка ще не доступна українською
КСВ 14.03.2016 Читати 5 хв

Авдіївський коксохім замінив пошкоджені обстрілами вікна у квартирах малозабезпечених городян

Авдіївський коксохімічний завод завершує програму заміни пошкоджених вікон у будинках і квартирах соціально незахищених жителів міста. З цією метою Група Метінвест направила 1 млн грн. Така допомога призначена для одиноких людей похилого віку, інвалідів І, ІІ та ІІІ груп, матерів-одинаків та багатодітних сімей.

Завод взяв на себе придбання віконних блоків та склопакетів. Роботи з їх встановлення виконали волонтери. Новими пластиковими вікнами вже набули 160 сімей. Волонтерам залишилося відновити пошкодження ще у 41 квартирі. Усього буде замінено 344 віконних блоків та 200 склопакетів.

- Авдіївський коксохімічний завод проробив велику роботу з відновлення житлових будинків, соціальних об'єктів та комунікацій міста. Ми зробили все можливе, щоб авдіївці знову жили в теплі та затишку, - каже генеральний директор АКХЗ Муса Магомедов. – Без нових вікон ця робота була б неповною. На жаль, не кожна сім'я в Авдіївці сьогодні може дозволити собі замінити склопакети. Тому ми вирішили допомогти категоріям городян, які найбільше потребують. Серед тих, хто отримав підтримку – інвалід Сергій Лістопад. Минулої зими снаряд зруйнував фасадну стіну його будинку, розбилися вікна.

- У міськраді нам виділили будматеріали на відновлення будинку. Але про заміну вікон не йшлося. Так ми й прожили рік із розбитими вікнами, затягуючи дірки підручними матеріалами, - розповідає Сергій Миколайович. - Велика подяка заводу! Якби не допомога коксохімиків, не знаю, коли б змогли самостійно відремонтувати вікна. Внаслідок обстрілу було пошкоджено і житло інваліда Світлани Гайкової. Снаряд розбив кухню, вилетіли усі вікна. Відновила руйнування мобільна бригада волонтерів громадської організації «Відродження». Вставити віконні блоки допоміг завод.

- Вся пенсія йде на ліки. А ще якось треба харчуватися. Тож про покупку вікон я навіть і не думала. Рік жила із забитими вікнами, як кріт. А з моєю хворобою мені потрібно більше сонячного світла. Мені жити не хотілося, – згадує Світлана Олександрівна. – Велике дякую коксохімікам, що не кинули в біді! Нині будинок перетворився, багато сонячного світла, краса. Знов захотілося жити.