Генеральний директор Групи Метінвест Юрій Риженков дав інтерв’ю авторитетному італійському виданню Corriere della Sera. У розмові із заступником головного редактора Федеріко Фубіні він розповів про наслідки російських атак для української промисловості, перспективи відновлення металургії та торговельні обмеження ЄС.

– Чи зможете ви відновити роботу підприємств?

– На жаль, останніми місяцями металургія стала мішенню для російських ударів. Під обстрілами опинилися не лише підприємства Метінвесту, а й «АрселорМіттал» у Кривому Розі та «Інтерпайп» у Дніпрі. «АрселорМіттал» уже заявив, що не зможе відновити роботу, поки тривають бойові дії. Ми зараз оцінюємо масштаби пошкоджень і шукаємо можливості відремонтувати виробничі об’єкти та відновити роботу. Але говорити про конкретні терміни поки зарано: пошкодження серйозні.

– Наскільки відчутною буде ця зупинка для української економіки?

– До початку російської агресії у 2014 році металургія забезпечувала близько 10% ВВП України та понад 30% експорту. Відтоді багато підприємств було зруйновано, але навіть після всіх втрат галузь донедавна залишалася опорою економіки. Це тяжкий удар.

– Тим часом Євросоюз запровадив обмежувальні квоти на імпорт української сталі. Як ви це оцінюєте?

– Це стало для нас дуже неприємною несподіванкою. Квоти, встановлені для України кілька місяців тому, означають скорочення експорту сталі до ЄС більш ніж на 60% проти минулого року. Це ще один негативний чинник, що посилює тиск на галузь.

Ми підтримуємо зусилля Європи зі скорочення викидів вуглецю, але ситуацію України не враховують. Із 2022 року ми боремося за виживання, тож зараз не маємо змоги інвестувати в декарбонізацію. Ми сподівалися, що в Брюсселі дадуть Україні більше часу для цього переходу.

До того ж через блокаду чорноморських портів ми не можемо експортувати продукцію на інші ринки. Тому європейський ринок для нас життєво важливий. Скорочення квот більш ніж на 60% – це ще один удар по українській металургії.

– Але ЄС і далі купує російську сталь…

– Так, ми досі бачимо, як до Європи надходять значні обсяги російської сталі. Квоти на її імпорт поступово скорочують, але до повної заборони ще далеко. Це парадоксальна ситуація: обмеженнями по нас б’ють наші союзники, тоді як наші вороги й далі мають доступ до європейського ринку.

– Хіба це не суперечність: ЄС завдає шкоди українській економіці, і водночас в Європі нарікають на тягар допомоги Україні?

– Так, у цьому й полягає суперечність нинішньої європейської політики. З одного боку, ми вдячні за підтримку. З іншого – мені важко зрозуміти рішення, які обмежують можливості України самостійно себе забезпечувати й через які ми змушені знову просити про допомогу. У цьому немає логіки.

– росія намагається паралізувати країну, завдаючи ударів по дорогах, автозаправках, залізниці, супермаркетах і складах. Як довго ви зможете чинити опір?

– Євросоюз надає Україні велику допомогу, і завдяки цьому ми тримаємося. Поки ЄС нас підтримуватиме, Україна зможе й далі чинити опір. Водночас удари по економічній інфраструктурі завдають відчутної шкоди. Щоб продовжувати боротьбу, нам потрібні ще більші зусилля та підтримка союзників.

– Йдеться про більшу підтримку ланцюгів постачання, виробничих підприємств, зокрема й оборонних?

– Я не фахівець у сфері військового виробництва, але, гадаю, так.

– Частину європейської допомоги Україні в Брюсселі заблокували, оскільки її надання залежить від проведення певних реформ. Серед них – підвищення податків на онлайн-покупки, хоча люди й так уникають супермаркетів, бо там стало небезпечно. Чи має це сенс?

– Я розумію, що Україна має провести певні реформи, щоб розблокувати частину європейської допомоги. Наші політичні лідери розглядають це питання. У перспективі нам доведеться запровадити всі необхідні реформи. Але визначати, чи слушний для цього момент і чи правильний це підхід, мають вони та їхні європейські партнери. Я впевнений, що українські політики налаштовані продовжувати рух до вступу в ЄС і вчасно проводити реформи. Відкритим залишається питання, чи настав слушний момент саме зараз.

– Що ви маєте на увазі?

– Україна вже заявила про намір вступити до ЄС. Тому Євросоюзу потрібна довгострокова стратегія інтеграції України як держави. Ми готові й надалі рухатися шляхом євроінтеграції. Проте є один нюанс: зараз ми не можемо дозволити собі значних інвестицій, яких потребує цей процес, але в майбутньому готові їх робити.