This page hasn't been translated into English yet.
History 3/1/2023 Read 6 min

134 роки б’ється сталеве серце металургійного комбінату Каметсталь

Незважаючи на поважний вік, підприємство залишається надійною опорою Кам’янського та Дніпропетровської області. Здобутки попередніх поколінь примножують нинішні співробітники комбінату. Тут працюють справжні професіонали, створюючи продукцію найвищої якості.

У день народження металургійного велетня варто згадати славетну історію підприємства, завдяки якому невеличке козацьке поселення перетворилося на потужний промисловий центр Дніпропетровщини.

ПОЧАТОК

У ХІХ столітті Кам’янське було звичайнісіньким селом на березі Дніпра. Дві олійниці, кілька кузень, крамниці та трохи вітряків – нічого особливого. Аж поки у 1884 році через село не пролягла залізниця, що з’єднала Кривбас із Донбасом – залізну руду з вугіллям. Одразу ж для потреб залізниці збудували шпалопросочувальний завод, який став першим великим підприємством у селі, а в 1887 році почалося будівництво найбільшого на той час металургійного заводу. На околиці Кам’янського, на пустирі біля річки Дніпро, у серпні 1887 року стали зводити грандіозну споруду – першу доменну піч.

Початком запуску всього підприємства вважається 1889 рік. 17 лютого за старим стилем (2 березня за новим) задули першу домну. Саме цього дня відзначає свій день народження й доменний цех підприємства. З року в рік завод розширювався. У 1892-1893 рр. задули ще дві доменні печі, на п’ять років пізніше побудували першу електричну станцію. У 1899 – завершено будівництво п’ятої домни. У 1901 році розпочато зведення нових сталеливарних і сталепрокатних відділень та другої електростанції. До початку XX століття завод став одним із потужних підприємств металургійної галузі, номенклатура його продукції складала приблизно 30 найменувань.

ВИДАТНИЙ ПРОМИСЛОВЕЦЬ І МЕЦЕНАТ

Головне багатство підприємства – це його люди: співробітники, колектив, команда. Справжні професіонали, закохані у свою справу. Саме такі працюють на Каметсталі.

Старт прискіпливому відбору кадрів дав ще перший директор-розпорядник Ігнатій Ясюкович. Легендарна особистість, талановитий виробничник і меценат, він створив такий колектив інженерів й адміністраторів, домігся таких чудових економічних результатів, що Дніпровський завод отримав славу кращого металургійного заводу не лише Півдня імперії. Такий стрімкий розвиток не має аналогів. Важко знайти щось схоже навіть в Європі. Хіба що тільки заводи Форда могли слугувати подібним прикладом.

Завод під керівництвом Ясюковича невпинно зростав і перетворювався на першокласне підприємство. При створенні Кам’янського заводу був закладений дуже високий технологічний рівень, а наявність бесемерівських печей поставили його попереду всіх металургійних підприємств Європи.

Фінансовий розвиток підприємства відбувався слідом за технічним. Початковий основний капітал – п’ять мільйонів рублів – збільшився за час господарювання Ясюковича втричі, дійшовши до 15 мільйонів. Дивіденди, що виплачували акціонерам, поступово зростали й уже в 1895–1896 рр. Склали 40%. Це було абсолютно недосяжним для інших підприємств, які конкурували з Дніпровським заводом.

Уже в 1898 році акції Дніпровського Товариства йшли за найвищим курсом на європейських біржах: одна акція оцінювалась у 12 разів вище за номінал. Особливо високо котирувались акції Товариства в 1908–1909 році, коли курс акцій «Дніпровки» досягав на іноземних біржах майже 4000 франків.

На початку XX століття на Дніпровському заводі працювали 6594 людини. Металургійне товариство стало одним із найсильніших фінансових підприємств галузі.

НОВІТНІ РОЗРОБКИ – У ВИРОБНИЦТВО

Комбінат від самого свого заснування завжди був серед найкраще устаткованих підприємств. Попри це, зі введенням на Заході будь-яких нових технічних удосконалень завод знову переобладнувався, щоразу підвищуючи свої можливості, хоча це й вимагало чималих капіталовкладень. Якщо звернути увагу на те, що основний капітал Товариства зріс утричі, а дивіденди – вшестеро, то фактична прибутковість підприємства упродовж часу, коли ним керував «Капітан індустрії» Ігнатій Ясюкович, зросла у двадцять разів для перших власників акцій. Одночасно зі збільшенням прибутковості швидко зростали капітали: амортизаційний, запасний та резервний. Навіть створили капітал, названий «резервний спеціальний».

Сьогодні на комбінаті сталь виплавляють у конвертерах і розливають на машинах безперервного лиття заготовок. Таким чином отримують високу якість продукту. Взагалі, протягом всієї 134-річної історії підприємства тут завжди застосовували найновітніші на той час методи. Зокрема у 1889 році один за одним були збудовані бесемерівське, пудлінгове й мартенівське відділення. Треба зазначити, що бесемерівський метод виробництва був найважливішою технологією виготовлення сталі в дев'ятнадцятому столітті протягом майже ста років. Бесемерівський конвертер використовувався для масового виробництва сталі загального призначення. Конвертер дозволяє за 20 хвилин перетворити на сталь 20 тонн чавуну. Для виробництва такої кількості сталі в горні способом кричного переділу потрібно було б три тижні, а в пудлінговій печі – тиждень. Також сталь виплавляли мартенівським способом, що був відкритий у 1864 році. Він є менш продуктивним, але дозволяє виплавляти якіснішу сталь. А в 50-х роках XX століття з'явився киснево-конвертерний процес.

Будівництво конвертерного цеху на заводі в Кам’янському розпочалося в січні 1977 року. Загальна площа будівельного майданчика сягала 100 гектарів. Потужність першої черги конвертерного цеху – 2,8 мільйона тонн сталі на рік. Він створювався з урахуванням найсучасніших досягнень науки й техніки. Так, уперше у вітчизняному сталеплавильному виробництві пропонувалося застосувати комбіновану киснево-паливну продувку, а плавку до вищої кондиції доводити поза конвертером. Після запуску нового цеху були виведені з експлуатації одразу чотири підрозділи: мартенівські цехи № 2 та № 3, бесемерівський і цех вогнетривів. Чимало фахівців продовжили роботу на новому виробництві.

Конвертерне відділення весь час удосконалювало виробництво сталі, впроваджуючи найновітніші розробки й технології. Так, за кілька років агрегати були переведені з комбінованої киснево-паливної та верхньої кисневої продувки на технологію роботи лише з верхньою продувкою.

У 1986 році, щоб відійти від витратної розливки сталі у виливниці, розпочато зведення відділення безперервного лиття заготовок. За вісім років були встановлені та розпочали роботу дві 6-струмкові блюмінгові МБЛЗ. Поступово тут упроваджуються технологічні рішення, що дозволили освоїти виробництво сталей трубних і рейкових марок з їх розливкою на машинах безперервного лиття, а також осьової сталі для виготовлення вагонних та локомотивних осей для залізниці. Перша заготовка на 7-струмковій МБЛЗ отримана у 2008 році. На першій машині були використані новітні автоматизовані технологічні комплекси.

Зараз цех оснащений двома 250-тонними конвертерами, комплексом обладнання доводки плавки та трьома машинами безперервного лиття заготовок.

СТОЛИЦЯ ПІВДЕННОЇ МЕТАЛУРГІЇ

Напередодні Першої світової війни завод у Кам’янському під керівництвом блискучої плеяди керівників, очолюваних Ігнатієм Ясюковичем, був одним із найбільших європейських металургійних підприємств. Завод мав п’ять доменних і десять мартенівських печей, бесемерівське, сталепрокатне, вісебандажне, котельно-ковальське, ливарне та вогнетривне відділення, а також три електростанції. Збільшувався приплив робочої сили: до 1917 року на Дніпровському заводі в Кам’янському працювали майже 15 тисяч людей.

Щоб забезпечити зростання виробництва та якості продукції, що не мало аналогів, першочерговим завданням було привабити до села Кам’янського провідних фахівців металургійної промисловості. Вище керівництво заводу, інженерів і службовців треба було зацікавити не лише високою зарплатнею, можливістю швидкого кар’єрного зростання, а й відповідними побутовими умовами. І таке завдання виконали.

Завдяки інвестиціям для технічних культурних потреб будували лікарні, дороги, будинки для службовців і робітників, спортивні майданчики, парки, культурні заклади тощо. Так, після побудови житла для співробітників (заводське або фабричне селище), за ініціативою І. Ясюковича, зокрема й на його особисті кошти, зводилися притулки, гімназії, двокласне заводське училище, лікарня, народна аудиторія з театральною сценою та бібліотекою, церква, костел, кірха й інші будівлі, частина яких і сьогодні становить основу історичної забудови міста.

Тоді до Кам'янського потягнулися не лише люди, які стали працівниками заводу. У село приїжджали ремісники, торговці, аптекарі, кухарі. Вони відкривали власні крамниці та невеликі підприємства навколо фабричного селища, надавали свої послуги як працівникам заводу, так і всім, хто трудився за його межами. Тож життя в селі завирувало. І всім стало зрозуміло: вектор його розвитку круто пішов угору.

Першого директора-розпорядника Дніпровського заводу можна сміливо назвати перетворювачем невеличкого села Кам'янського на потужний промисловий і культурний центр, який цілком правомірно одержав неофіційний титул «столиці південної металургії». Тому й не дивно, що площа біля заводоуправління нинішнього металургійного комбінату Каметсталь має ім’я відомого промисловця й мецената. На ній встановлено пам’ятник Ігнатію Ясюковичу. Це данина поваги вдячних нащадків королю чорної металургії того часу.

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ

Металургійне виробництво – процес безперервний. Тому підприємство протягом усіх років роботи розбудовується, модернізується, вдосконалюється.

У 70-ті роки розпочалося будівництво першої черги унікального вісепрокатного стану. На початку 1974 року, вперше у світовій практиці, застосовано новітнє технічне рішення – реконструйовану домну з повною вогнетривкою футеровкою загальною вагою понад 11 тисяч тонн перемістили та встановили на підготовлену основу. Будівництво конвертерного цеху розпочалося в 1977 році, а перша конвертерна сталь була отримана трохи більш як 40 років тому. У 1994-95 роках введено в експлуатацію відділення безперервного лиття сталі.

Сьогодні Каметсталь – підприємство з повним металургійним і коксохімічним виробничим циклом. Потужності металургійного підрозділу дозволяють випускати понад 5 млн тонн агломерату, приблизно 3 млн тонн чавуну, до 3,5 млн тонн конвертерної сталі, до 3,5 млн тонн безперервнолитої заготовки, до 1,8 млн тонн товарного прокату на рік.

До слова, днями свій 60-річний ювілей відзначає один з основних цехів підприємства – агломераційний цех № 2. Саме 3 березня 1963 року була введена в експлуатацію агломашина № 12, яка й видала перші тонни продукції. А в цілому цех має шість агломашин, відділення підготовки шихти й відділення, в якому здійснюють спікання офлюсованого агломерату з подальшим постачанням його в доменний цех.

Зараз, у цей непростий період для нашої країни, металурги й коксохіміки продовжують працювати, забезпечують роботу коксових батарей, агломашин, доменних печей, конвертерів і прокатних станів. Своєю щоденною працею фахівці Каметсталі підтримують економічну стабільність України та наближають нашу перемогу. Приблизно 700 металургів комбінату боронять батьківщину на фронті. А тут, у тилу, попри всі складнощі воєнного часу, логістичні й енергетичні обмеження, Каметсталь Групи Метінвест залишається надійною опорою економіки міста й країни.

Протягом 2022 року фахівці підприємства опанували 10 видів нової товарної продукції. Найбільше новинок освоєно в сегменті сортового прокату та сталевих напівфабрикатів. Зокрема профіль МП-4, призначений для футерування молольних млинів на гірничо-збагачувальних комбінатах, сім видів гарячекатаного круглого прокату діаметром від 22 до 38 мм для машинобудування, а також прямокутні заготовки та зливки з чотирьох марок сталі й гарячекатані блюми нових типорозмірів.

У виробничих підрозділах Каметсталі торік виконано 80 капітальних ремонтів. Серед найважливіших: капремонти доменної печі № 9, конвертера № 2, заміна пластинчастого конвеєра агломашини № 12; перекладка камер коксування коксової батареї № 1-біс; перекладка із керамонаплавкою опалювальних простінків коксової батареї № 5; капремонт повітронагрівача № 3 дев’ятої доменної печі; відновлення нагрівальної печі та прокатних клітей стана 400/200, а також бунтової, сортової й сліттингової ліній на цьому ж прокатному стані; капремонти котельного агрегату № 10.

У відповідь на виклики та обмеження, що постали перед комбінатом у 2022 році, ремонтники Каметсталі виконували поставлені перед ними завдання. Адже своєчасно та якісно відремонтоване обладнання – це міцна опора для стабільної роботи підприємства, яке працює для підтримки економіки України. Так, у 2022 році металургійний комбінат Кам’янського перерахував до бюджетів усіх рівнів майже 1,6 млрд грн податків і зборів.

Поки наші мужні бійці захищають нас на фронті, ми виробляємо метал, ремонтуємо обладнання й залишаємося незламними, наче сталь. Бо українців ніколи нікому не здолати. Ми впевнені, що обов’язково переможемо. І тоді для відбудови держави знадобляться всі потужності металургійного велетня зі 134-річною славною історією – комбінату Каметсталь.