У складній ситуації в Україні, коли йдуть активні воєнні дії, підприємства компанії Метінвест Покровськвугілля працюють у штатному режимі.
Механічні майстерні з ремонту насосного обладнання – допоміжний підрозділ збагачувальної фабрики «Свято-Варваринська». Його завдання – виготовляти запасні частини, металоконструкції, вузли трубопроводів, а також ремонтувати резервні вузли обладнання, зокрема – на сторонніх підприємствах.
Дільниця є злагодженим колективом, але кожен працівник має унікальну спеціалізацію. В штаті є коваль, фрезерувальник, токар, слюсар-інструментальник, газоелектрозварювальник і навіть зварювальник пластмас. Додатково люди навчені суміжним професіям: стругальник, свердлувальник, стропальник, машиніст крана, слюсар-ремонтник тощо.
Усі професії – вкрай рідкісні в регіоні, що ускладнює повну комплектацію штату. Наразі фактична чисельність колективу складає 11 осіб за планових 13. Зараз дільниця веде роботи з відновлення корпусу грохоту рядового вугілля, виготовлення валів скребкового конвеєра гіпербаричного фільтра, ванн магнітних сепараторів.
Сергій Ожуженко прийшов на підприємство у 2012 році. Починав фрезерувальником, потім став працювати слюсарем-ремонтником. Сьогодні він виконує обов'язки начальника механічної майстерні. Сергій зазначає, що завдяки командній роботі колектив може виконати будь-яке завдання навіть в умовах воєнного часу.
– Нам довелося перебудувати свою роботу під сьогоднішні реалії. Навантаження виросло, іноді доводиться виконувати складні ремонти, щоби продовжити строк служби запасних частин. Перший час давалося взнаки напруження через ситуацію в регіоні. Але зараз люди спокійні, працюють із повною віддачею, – зазначає Сергій ОЖУЖЕНКО.
Стабільна зарплата й гідні умови праці завжди залучали нових людей. Тому на фабриці багато робітничих династій. Слідом за батьком прийшов на підприємство і Сергій Ожуженко-молодший. Чоловік заради майбутнього сім'ї залишив педагогіку – за освітою він учитель праці та креслення.
– Спеціальність слюсаря-ремонтника я отримав ще на практиці в педучилищі. Тому труднощів перехідного періоду не було. Навпаки, знання, які мені дали згодом у Слов'янському педагогічному інституті, дуже допомагають у роботі. До моїх обов'язків входить ремонт обладнання. Зараз дуже важливо, щоб фабрика не зупинялася. Кожен із нас робить свою роботу для загального блага, – каже фахівець.
Серед працівників є й старожили. Ігор Грицков почав працювати на основному виробництві з перших днів фабрики. Потім перевівся на механічну дільницю й зараз він – слюсар-інструментальник. Відповідає за видачу інструменту й ремонт дрібних запасних частин. Свого часу, ще у 2014 році, родина Ігоря Сергійовича переїхала з окупованого Харцизька. Наразі війна підкралася і до нового місця проживання, яке давно стало рідним.
– Вдруге від війни тікати не збираюся. Фабрика оберігала мене всі ці роки, давала стабільну роботу та соціальні гарантії. Тепер настав час допомогти й підтримати підприємство в складний період. Діти мої давно виросли, їхні сім'ї перебувають у безпеці. Тому я спокійний та продовжую працювати, – каже Ігор ГРИЦКОВ.
СТІЙКІСТЬ
Механічні майстерні з ремонту насосного обладнання є одним із небагатьох колективів ЗФ «Свято-Варваринська», в якому жоден працівник не залишив робоче місце з початку воєнних дій.
– Механічні майстерні – це та дільниця, чия робота в кризовий час була на вагу золота. Адже поки комерційний департамент розв’язував логістичні завдання з доставлення запчастин із Європи, що було надзвичайно ускладнено через воєнні дії, колектив дільниці розробляв та впроваджував рішення щодо продовження терміну служби вкрай зношених вузлів обладнання й просівальних поверхонь. Це дозволило уникнути аварійних зупинок виробництва, – зауважив в. о. головного інженера ЗФ «Свято-Варваринська» Олександр ІЩЕНКО.
Про актуальну ситуацію на підприємствах Групи Метінвест і в Україні читайте в спеціальному лонгріді. Оновлення інформації – 24/7. Додавайте до закладок та діліться з друзями. Зберігайте спокій і довіряйте лише офіційним джерелам інформації.