У кулінарії перетворити повсякденну страву на гастрономічний шедевр допомагають спеції. На кухні металургів також є своя чарівна приправа – флюсові вапняки.
Кожна людина хоч раз у житті стикалася з вапняками. У школі крейдою всі писали? Помічали, як навесні вапном білять дерева й бордюри на дорогах? Знаєте, що буде, якщо карбід поєднати з водою? І крейда, і вапно, і карбід робляться на основі вапняків. Наприклад, вапно – це обпалений вапняк.
Вапняк – це м'яка гірська порода, сформована на дні моря з останків істот, що мешкали у воді. В Україні родовища вапняків розташовані на сході, півдні та заході країни. Крім металургії, матеріал використовують у харчовій, хімічній, скляній промисловості, будівництві, сільському господарстві.
4600 тонн гірничої маси БелАЗ здатний перевезти за зміну, що відповідає масі 2500 легкових автомобілів
Флюси – це «корисні бактерії», які додають у процесі виплавки чавуну та сталі. Вапняки зв'язують порожню породу, золу й інші небажані домішки та у вигляді рідких шлаків виносять із печі. Саме від флюсів залежить успішний хід плавлення й отримання металу необхідної якості.
У якості флюсів найчастіше застосовується вапняк, вапно, боксит, плавиковий шпат, шамотний лом. Основні флюси для металургів – це вапняк і продукт його випалу – вапно. Витрата цього матеріалу при виплавленні чавуну й сталі величезна. На 1 тонну чавуну припадає до 10 кг, на 1 тонну конвертерної сталі – до 80 кг.
Добувають вапняк відкритим способом у кар'єрах. Проводять розкривні роботи, піднімають з кар'єру екскаваторами та відправляють на перероблення.
Процес розкриття такий самий, як і при видобутку руди. Спочатку за допомогою бульдозера чи навантажувача знімають верхній родючий шар ґрунту – чорнозем. Його складають для подальшої рекультивації земель, порушених гірничими роботами.
Далі йде глинистий шар товщиною приблизно 20 м, який прибирають екскаваторами. Потім виймають неякісний вапняк, що розташовується прямо під шаром глини. Ківш екскаватора не завжди може впоратися з міцністю гірської породи. Тому нерідко видобутку передують буропідривні роботи. Це дуже відповідальна частина всього процесу. Твердий шар вапняку бурять, закладають у нього вибухові матеріали та підривають. Середня глибина однієї свердловини – 15 м, хоча вона може досягати 32 м. Діаметр – 25 см. Найчастіше роблять кілька свердловин. Буріння однієї займає близько години. Вибухи відбуваються по черзі, із затримкою на кілька сотих секунди.
Отриману гірську породу завантажують в автомобілі й перевозять на дробильно-збагачувальні фабрики. Вапняки проходять щокову та конусну дробарки, які діють за принципом роздавлювання, стирання і зламу. Потім шматки відправляються на віброгрохоти для класифікації.
Готовий продукт перевантажують у вагони, а дрібні некондиційні шматочки – відсів – їдуть у кар'єр. Там на вже відпрацьованій території роблять відвали, які потім рекультивують. Піднятий родючий шар ґрунту повертається на місце. Висаджуються дерева. Таким чином знижують вплив на довкілля. Наша мета дуже близько. Вже в наступному розділі ви відчуєте жар від доменних печей і на власні очі побачите салют металу.
